Магічні здібності Марини Соколян. Рецензія на "Баладу для Кривої Варги"

   Відзнака Марини Соколян в "Коронації слова-2004" подарувала нам нову книгу письменниці – "Балада для Кривої Варги". Книга складається з однойменної повісті та декількох оповідань, в яких зберігається традиційність письменства Соколян.
    Повість "Балада для Кривої Варги" ще раз засвідчує неабияке зацікавлення письменниці селянськими забобонами, міфілогічними традиціями та магією. Повість нагадує добру дитячу казку, де події розгортаються за наперед відомим сценарієм: чари-кохання-чари-смерть. Здається, авторка навмисно грає тим, чи розуміється читач на тексті, вплітаючи в повісті дитячий сюжет про відьму Варгу та історії про акторку театру чи дискусію двох науковців. І їй вдається маніпулювати свідомістю, бо до останніх сторінок залишається відчуття смислової незалежності трьох сюжетних ліній, які ховають і проносять крізь текст одну ідею, – філософську тезу театралізованості життя: можливість існування "ідеальних глядачів", що прагнуть поділитись думками чи обговорити деякі сцени "вічних акторів". "Балада для Кривої Варги" – це співіснування творчого та буденного в світі, який вже був створений до нашої появи.

    П’єса "Душогуби і Дух капіталізму" – це коротенька сцена зі світу бізнесу – іронічна пародія на взаємовідносини співробітників. Вже з переліка дійових осіб відчувається алегоричність – генеральний директор – князь демонів, директор з маркетингу – дух ночі, менеджер з реклами – потопельниця, менеджер з продажу – демон, бренд-менеджер – вампір.

    Абсолютно не подібні за тематикою та манерою викладу оповідання, які включенні до книги: "Свято дурнів", "Вічний ідол", "Мадонна", "Терапія". В кожному з них сюжет фактично відсутній – це своєрідний потік свідомості, гротескні та сентиментальні відчуття навколішнього світу.

    Марина Соколян як добра казкарка переміщує читача в неіснуючий вимір, допомагаючи йому перекреслити межи буднів, натомість пропонуючи власну інтерпретацію чарівного світу книги.