«Меч королів» — перше фентезі Сергія Батурина

Останнім часом в Україні стає все більше книжкових серій, що, безумовно, не може не радувати, але ці серії, здебільшого, масові, авторських – одиниці. Нещодавно на полицях українських книжкових магазинів з’явилась нова серія «Легенди іншої Тери» Сергія Батурина – це зібрання творів автора у жанрі фентезі, які, за словами видавця, будуть цікавими для читачів будь-якого віку. Першою книгою серії є «Меч королів».

Книга, з досить приємним та не надто накрученим (що властиво фентезі) дизайном у м’якій палітурці (що властиво «Кальварії») одразу не впадає у око, але досвідчений читач одразу помітить, що серед переважної більшості постмодерних та детиктивних романів, з’явилась якась книжечка із зовсім незвичною для цього видавництва обкладинкою.

«Меч королів» — це тільки початок, але ж який інтригуючий – в книзі є все, що потрібно для того, аби зацікавити читача: кохання, до того ж, не одне, розлучення, війна, таємничі кораблі, що виринають з моря у найбільш незручний для цього момент, є вдало продумана історія народу прангів, які, за легендою, прийшли із неба. Перед своєрідною «коронацією» правонаступника короля прангів, сімейну реліквію – меч королів – викрадають невідомі і вирушають до ворожого королівства, де і відбуваються найцікавіші події. Залишається незрозумілим одне: чим вони власне відрізняються від звичайних людей?

Автору не вистачає якоїсь фентезійної родзинки – хоча, хто знає, можливо, вона якраз і з’явиться в наступній частині, яка, до слова, називається «Бурштинові очі». Не вистачає якоїсь деталізації – надуманих об’єктів побуту, що властиво для цього жанру, хоча Сергій Батурин, відомий своїми історичними романами «Охоронець» та «Ost» не сприймається як письменник-фантаст. Але ж то добре, що автор йде далі, не зациклюється на одному жанрові. Схоже, що Батурину не вистачило історичних відомостей або вони виявились занудними для написання ще одного роману – тож письменник вирішив імпровізувати історію. А все ж «Меч королів» навіть занадто віддає різноманітними історіями – матеріал не «з пальця видавлений», а навпаки – недоказаний та, можливо, навіть виданий зарано.

В книзі переплетені проблеми, що часто перегукуються із людськими, як то «генна корекція населення», яку намагається зламати сам король; ворожість між сусідами, в даному випадку, сусідніми народами, тощо.

Раджу ковтати книжку за раз і без закуски – тим більш «ковтається» вона просто, кількість героїв невеличка, що, особисто для мене, є проблемою усіх фентезійних творів, коли їх кількість більше за ту, що передбачена моєю пам’яттю, а тим паче, коли герої мають окрім імені ще й прізвиська, врахуйте ще те, що всі ці імена досить специфічні і незвичні для вуха землянина. Батурин таких проблем, на щастя, уникнув – імена надумані, але і язик об них не зламаєш, і мозок не перенавантажується їхньою кількістю.

Тож, хапайте меч і вперед - обережно лишень, на вас можуть полювати ті, що прийшли з неба!