Невідома Україна. Урочище Джангул
Степова оаза Західного Криму
Справжня краса Криму починається тут, подалі від гранітних набережних, галасливих натовпів, брудних шосе і чорноморських флотів Російської Федерації. Це так просто і красиво – вітер, море і степ. І палаюче сонце, яке протягом літа лічені рази заходить за хмари. Неперевершений Західний Крим, Мекка дайверів, кайт- та вінд-серфінгістів, рибалок, підводних фотографів та кінооператорів і, на жаль, недолугих автолюбителів, що таборяться з наметами вздовж узбережжя, в буквальному сенсі засираючи простір в радіусі декількох кілометрів навколо себе.
Найзахідніша точка Криму – мис Тарханкут – буквально кишить цікавими місцями. Вирушаючи від села Караджа (совєтська назва Оленівка) вздовж узбережжя в будь-який бік, ви обов'язково 
натрапляєте на щось цікаве: це або скельний масив Атлеш з кам'яними арками та підводними печерами, або піщана Караджинська бухта з солоними озерами й фантастичним багатокілометровим пляжем, або, власне, сам Тарханкутський маяк, що височіє на гострому, посіченому хвилями скелястому мисі.
Втім, найкрасивішою перлиною Тарханкуту є ландшафтний заказник Джангул (в окремих джерелах – Джангуль) – урочище, яке іноді напівжартома називають «наймолодшим гірським утворенням на планеті».
Потрапити на Джангул можна, якщо іти степом або берегом моря на північ від Караджі. Картина, яка відкривається перед очима подорожнього, вражає: посеред голого плаского степу зненацька виростає зелена оаза з буйною рослинністю і скелястими утвореннями дивної форми. Внизу – вузька смужка пляжу, встеленого білого кольору галькою і надзвичайно прозоре, як і скрізь на Тарханкуті, море.
Джангул утворився внаслідок знаменитого кримського (часто його ще називають Ялтинським) землетрусу 1927 року. Під час 
землетрусу частина берегової лінії відкололася і сповзла у море, утворивши зсувний масив із скупченням скельних хаосів та великою кількістю химерних вапнякових фігур. Місцеві подейкують, що гуркіт зсуву було чутно за 100 (!) кілометрів від місця подій.
Джангул спускається до моря кількома оперезаними звивистими стежками, терасами. Відносна захищеність від палючого сонячного проміння, прохолодний вітер з моря та близьке залягання ґрунтових вод посприяли формуванню на цих терасах унікальних рослинних угруповань. Навіть в спекотні літні місяці Джангул дивує яскравою зеленню, що разюче контрастує з жовтизною спаленого степу.
На жаль, ще нещодавно такий дикий і первісний Джангул поступово цивілізується. Влітку тут повсюди стоять намети. Як наслідок, маємо купи сміття та розкидані по ландшафту продукти життєдіяльності. Час від часу різні екологічні організації влаштовують акції з прибирання території і пластико-фекальний цивілізаційний шар на деякий час (до наступного сезону) зникає.
Але тут ще немає будинків, баз відпочинку. Ще пасуться в степу отари овець і табуни коней. Ще вдається вкраяти шматок особистого простору, де можна нікого не соромитись, залишитись наодинці з природою і просто побути насамоті.
Чим далі від ЮБК, тим цікавіший Крим :)
Класне місце, того літа була інформація про то, що весь військову базу з-під Чауда перенесуть на Тарханкут, з усіма витікаючими звідси наслідками. Але щось то ніби затихло.
у мене є нереалізована (поки що) ідея проїхатись велосипедами вздовж усього західного узбережжя Криму – від Красноперекопська до Євпаторії (близько 250 км) з заїздом на Тарханкут
ну так скоро травневі свята, і вихідні дні, і погода саме ідеальна ;)
І в мене виникла саме така ідея – саме після вашої публікації:)
як слушно зауважив Андрій, незабаром травневі свята!)
Трохи занадто пафосно, як на мене. )
Так, місця ці унікальні.
Але то не є Невідома Україна. Так можна казати лише для прикраси тексту. Намети у Джангулі були завжди. І віддані Тарханкуту люди (і зовсім не екологічні організаціі) збираються кожного року восени (а не час від часу) для того, щоб зробити узбережжя чистим. Ви можете легко доєднатися до них. Та й далеко не після усіх лишається "пластико-фекальний цивілізаційний шар", бо багато з тих, хто їде в цей край, розуміє його унікальність.
Україна не така велика, щоб у нас були вже зооовсім невідомі куточки:) Все таки в Криму інші місця популярні – і відтак зіпсовані. Така інформація про те, що в Криму є ще живі місцини – далеко не всім відома.
Ріспект, що Ви це робите (якщо написали про себе)!
так, дістатися туди можна лише своїм транспортом. і я буваю там лише влітку, але, коли ми їдемо додому, то збираємо увесь "пластиково-скляний", я б сказала, цивілізаційний шар довкола.
пафосно?))) я ходячий антипафос, друже. і це Невідома Україна на всі 100% – намети були, але не було караванів машин з тубзіками
Але ж стаття дійсно виглядає пафосно, з перебільшеними фактами.)
І, якщо туди їде специфічний народ, це не означає, що не їде ніхто. Знають ті, хто хоче про це знати. дістаються якось.
А то, що не їдуть ті, кому треба "умови" для життя – то навіть добре. Добре також, на мою думку, те, що розвиненої інфраструктури немає.
Хоча Тарханут – він теж різний. І море на косі Бакал або в Міжводному зовсім інше. Туди їде багато людей з дітьми.
Якщо ця місцевість і невідома де, то більш у Західній Украіні, тільки тому, що далеко звідти. Але Україна велика, не треба казати за всіх. ?
джангул – це перлина української природи. так само як, скажімо, олешківська пустеля чи дністровський каньйон. є певні групи людей, що цікавляться подібними місцями, але їх, у порівнянні з відвідувачами розкручених курортів, небагато. тому ця україна і невідома.
доречі, де я писав, що там потрібно зробити розвинену інфраструктуру? ми з вами точно одну статтю читали?))) я сам з тих, кому не порібні "умови" для життя. як то кажуть "каво ти лєчіш?"
критикувати завжди легше. напишіть про море на косі Бакал і я із задоволенням вас почитаю
зовсім не збиралася сваритися.
якщо взяти оце: "доречі, де я писав, що там потрібно зробити розвинену інфраструктуру? " – то моя думка "А то, що не їдуть ті, кому треба "умови" для життя – то навіть добре. Добре також, на мою думку, те, що розвиненої інфраструктури немає." не була протиставленням вашій. шо це ви тут розвели про "лєчіш" ? % ))
В Міжводному і на косі Бакал море зовсім звичайне, але, на відміну від Тарханкутського, дуже тепле. Тому туди ідуть сім'ї з дітьми. Нема що про то писати. Та й не письменник я, на жаль.
і про виховання: я вважаю, коли кожен робить те, що в змозі, то вже є добре.
ваша самоідентифікація як захисника природи приємно вражає)) ось тільки я чомусь завжди думав, що збирати сміття за собою і за іншими – обов"язок будь-якої вихованої людини
я лише сказала, шо в статті трохи занадто пафосу, і ця Україна не є невідома. хочу ще додати, що саме всі ці рибалки, фотографи, тощо, – вони майже завжди і є тими "недолугими автолюбителями". а чи хоч раз ви залишалися серед них на ніч у наметі? не у таборі біля Оленівки, а в степу? чи чули ви таку тишу, яка панує ввечері і вночі там, де так багато людей? ані музики, ані голосних п'яних вигуків.
всі люди різні. ви, як на мою думку, трохи невірно їх класифікували. =)
може мені то трохи краще видно, бо я буваю там частіше? може тому.
пробачте, якщо моя точка зору вам не до вподоби. але ж кожен може мати свою.
у мене залишилось одне питання: якщо вже ця Україна не невідома, то яка тоді?
Там просто неймовірно красиво. В цьому році подорожувала Кримом, була на Джангулі. Враження неймовірні! Коли стоїш на вершині скелі, здається, що в усьому світі залишився лише ти один.