Нотатки марксиста – відповідь на «Хоч в писок дай»

Карлу Марксу, видатному
пророкові нашого часу,
присвячується

Ця стаття є своєрідною відповіддю на статтю ««Хоч в писок дай!» – спроба порівняльного аналізу кількох сучасних українських книжок», з якою кожен може ознайомитися на нашому сайті, й водночас спробою критичної рефлексії щодо неї.


Вищезгадана стаття вельми цікава, в тому плані, що вона найкраще демонструє механізм функціонування білялітературного ринку, ринку літературної критики, в силу своєї крайньої заангажованості якнайкраще демонструє експлуататорську сутність літературної критики. Вищезгадана стаття спричинила до появи кількох моїх думок, які я й подаю нижче у вигляді коротких тез. Більшість з них є вже настільки аксіоматичними, що їх тільки умовно можна назвати марксистськими. Але мислитель не повинен боятися повторювати банальні речі. Зрештою, всіх їх цілком можна екстраполювати на весь літературний процес, а також на суміжні з ним, дотичні, й зовсім віддалені сфери. Вищезгадана стаття є цікавою саме тим, що в ній професійний хист авторки не дозволяє їй приховати експлуататорську сутність літературної критики, про що вже свідчить хоча б зловживання цитатами, неприпустиме в високопрофесійній літературній критиці.

1. критикувати продукт завжди набагато легше, ніж його виробляти (на цьому побудоване буржуазне суспільство). Літературна критика симулює свою (спів-)участь в літературному процесі за допомогою експлуатації праці письменників, базуючись на вже готовому продукті – результатах їхньої праці, виставлених на книжковий ринок й призначених до споживання. Літературні критики не є повноцінним виробником свого власного продукту, адже продукт літературної критики фактично є колажем з цитат, переказів, фрагментів книжкової продукції, виробленої письменниками, приправленими власними домислами літературного критика щодо цих самих цитат, фрагментів книжкової продукції, виробленої письменниками, змішаних в пропорції, яка залежить від професійного хисту літературного критика. Літературна критика завжди експлуатує працю письменників;

2. будь-яке естетичне судження є суб’єктивним;

3. критерієм ефективності функціонування книжкового ринку зовсім не є естетична цінність продукції, яка зреалізовується на цьому ринку (будь-яке судження з цього приводу є суб’єктивним, як ми визначили в 2-ому пункті), натомість таким критерієм є комерційна успішність цієї продукції, інтенсивність її споживання, купування;

4. ефектна й ефективна критична стаття завжди носить відверто провокаційний характер, тобто спрямовується на загострення цікавості споживачів по відношенню до тих зразків книжкової продукції, які в ній розглядаються, отже є спрямованою на активізацію їхнього споживання, збільшення споживчого потенціалу цієї книжкової продукції. Маніпулятивний аспект літературної критики є зворотною стороною медалі по відношенню до її експлуататорської сутності;

Таким чином літературна критика є необхідною сполучною ланкою між письменниками, чию працю вона експлуатує, й споживачами книжкової продукції письменників, якими вона маніпулює. Літературна критика – явище амбівалентне, оскільки воно сполучає виробника зі споживачем, вона є PR в найпершому значенні цього слова, – «public relations», тобто «зв’язок». Зв’язок між виробником і споживачем. За сучасного значного розвитку ринку ані перші, ані другі вже не можуть обійтися без неї. Зрештою, вищезгадана стаття, своїм хамським викладом лише загострить інтерес споживачів до тих зразків книжкової продукції письменників, які в ній згадуються, чим лише сприятиме їхній кращій реалізації на книжковому ринку.