Олег Скрипка згоден з Путіним: «України не існує»

Востаннє гурт «Воплі Відоплясова» із сольним концертом до Вінниці приїжджав у 1996-му році. Як зізнався, лідер гурту є у них міста, що ніби білі плями... Не часто запрошують «ВВ» у Полтаву, Суми, Вінницю... Саме тому, коли поступають пропозиції відіграти концерт у цих містах, погоджується. Бо ж і у них живуть прихильники прорості «ВВ».

Минулої п’ятниці, коли «ВВ» закривав свій концертний тур, присвячений 20-літтю «ВВ» у Вінниці стався прикрий випадок. Під час виступу Олег пошкодив ногу. Як виявилось, він порвав Ахіллове сухожилля на лівій нозі. Але лідер гурту не лише концерт відпрацював, але після того, як йому наклали гіпс, ще й весь вечір виступав у ролі ді-джея на «Етно-вечірці».

- Незабаром ми почнемо займатись новими піснями, - каже Скрипка. - Попередній наш альбом вийшов місяць тому. Але я так розумію, що його помітило вузьке коло прихильників. Тому наступний альбом поспішати видавати не будемо. Незабаром маємо їхати у тур по Канаді та Штатах.


- Ти знявся у фільмі «День радіо», який нещодавно презентували у Києві. Хто запросив до участі?
Наш добрий знайомий Михайло Козирєв, який робив московські фестивалі «Нашествіє» та «Максідром». Якось він подзвонив і запропонував невеличку роль у кіно. Я сказав, що як будемо в Москві з концертом, тоді і відзнімемось. Буквально за 4 години ми і відзнялись. До речі, над цим фільмом працювала наша київська команда, оператори, які знімали нам кліпи. Нещодавно нас запросили на презентацію фільму, я й не думав, що все так добре вийде.

- З «Етно-вечірками» також гастролюєте?
Взагалі наші вечірки виникли досить спонтанно. Раніше ми святкували фольклорні свята з традиціями, але щоразу їх організовувати було складніше. А в мене є багато цікавої музики, тому вирішили влаштувати «Етно-вечірки». Як ді-джей я грав у Барселоні, Москві, Австрії, Нью-Джерсі. В Україні вперше виїхав з «дискотекою» у Вінницю.

- Ти грав у виставі «Наталка Полтавка». Чи плануєш ще займатись театральним мистецтвом?
Насправді, я не є театральним діячем. «Наталку» нещодавно ми грали у Америці, було 3 вистави. Я розмовляв про іншу виставу в театрі Франка, але в них планування складні. Подивимось, як воно вийде.

- Ти є лауреатом Шевченківської премії. Як ставишся до таких нагород?
Я повторю слова В. В. Путіна «України, як держави не існує». Те, що ми живемо у гарному краї, з гарними традиціями – це одне. Але те, що робиться у нашій політиці більше схоже на цирк, ніж на державність. Тому, які можуть бути премії? Нагороди не мають куплятись, чи роздаватись за хороші зв’язки, вони мають бути заслуженими. Я не сприймаю серйозно нагороди в Україні.

- Але ти брав активну участь у «Помаранчевій революції».
Помаранчеву революцію робив, я, Фома з Мандрів, сотні тисяч людей, які виходили на «Майдан». А дехто просто прибрав усю заслугу собі. Тому така клоунада і твориться у нашій політиці. Але сподіваюсь незабаром з’явиться людина, яка приведе усе до ладу.

- Чи допомагаєте молодим гуртам?
Я не живу по принципу Карабаса Барабаса, що понабирав людей і смикає їх за мотузки. Я вважаю, навіщо створювати ще один гурт, якщо у нас сотні талановитих вже є. Проблема в тому, що їм треба дати можливість виступити, аби їх почули. Саме тому ми робимо фестивалі, на які запрошуємо цікаві колективи, яким відмовляють у теле- та радіо ротаціях, але вони оригінальні.

- Коли заробив свої перші гроші? На що їх витратив?
Мої перші зароблені гроші - це стипендія. Пам’ятаю, коли я вступав в київський «політех», навмання факультет обирав. Подивився де найбільший конкурс – у радіотехніків і радіоконструкторів. Пішов на радіотехніків – у них стипендія на 10 рублів більша була - 55 рублів. А так, як я був майже відмінником, отримував 65 рублів. Витрачав їх на ковбасу. Потім купив велосипед. А ще з друзями на мій день народження ми пішли у ресторан «Краків» та погуляли там на 30 рублів з красною ікрою і іншими «фішками».