Петро Яценко і його придуркуватість. Рецензія на "Повернення придурків".
Роман "Повернення придурків" Петра Яценка - це не модель сучасного "придуркуватого" світу закріпленого на книжкових сторінках з метою передання важливих історичних подій нашим послідовникам. "Придурки" Яценка - скоріше за все, якраз ті наївні та світлі люди, які губляться в очах суспільства. Може, закарбовуючи їх "придуркуватість", Яценко наближається до їхнього повернення.
Але, скоріше за все, роман про інших придурків - тих, чиє ім'я не носить назва роману, про придурків, які оточують нас та намагаються підпорядкувати людей під єдиний біологічний вид. Яценко виділяє такі соціальні групи: хробаки, робітники, продавці, боси та придурки - своєрідне стьобне замацькування сучасних бізнесменів, політиків, олігархів. До придурків належать: оповідач, його друг Мула та, як не дивно, поети. До жодної з створеної Яценком соціальної верстви не належить продавець лотерейних білетів та "Наша дівчинка".
З перших сторінок стає зрозуміло, що придурки не вміють розрізняти добре та погане, вони настільки наївні, непристосовані до життя та "рожеві", що читач починає їх жаліти. Обмеживши власне життя яблуневим садом та книжками з підвалу, придурки не розуміються в побутово-грошових проблемах суспільства, які їх, власне кажучи, і не цікавлять. Якась особлива різнобарвність приходить в дім придурків разом з дівчинкою, яка, скоріше за все, є лише поєднанням швидкозмінних почуттів, але наявність жінок на шляху придурків не заважає їм любити їхню дівчинку, яка, можливо, і виступає у збірному жіночому образі.
Мова Яценка досить проста як і для сприйняття, так і для написання. Не думаю, що слід ускладнювати те, що є повністю прозорим, відкритим та доступним. Місцями - смішно, місцями - пронизано філософськими роздумами, або нашпиговано метафорами. Але в будь-якому разі - це природньо.
Придурки потрапляють в коловерть подій довкола смерті Продавця лотерейних білетів та примушують читача щиро посміхатись. За короткий проміжок часу їхнє життя кардинально змінюється: в книгу занурюються міфічні образи Зевса та Харона, а також відданий супутник придурків - такса Цербо.
Роман не про тих придурків, для кого звичним є використання цього слова. Він для тих, хто ще здатний на сміливі дивацтва, бо не боїться жорстокості суспільної думки. "Повернення придурків" - твір, що пронизаний світом фантазій. Якщо Ви вже давно не дитинка, але відчуваєте себе нею в глибині душі, несміливо стрибаєте, бавитесь та маєте щирий вираз обличчя, Ви і є тим самим придурком, про якого пише Яценко, як би образливо це не було!
