Повії-мадонни Ернеста Беллока

Був собі дехто Ернест Беллок. Такий собі огрядний дядечко. Працював собі бухгалтером. Потім якось він захопився фотографією... і! (Ви думаєте – і тут почалося?!) Нічого подібного! Нічого тут не почалося. Він просто став ходити до студії і знімати сімейні, парадні, урочисті портрети на пам’ять, а також шкільні випускні альбоми і комерційні пейзажі. Так прожив він 70 з лишком років, а після  його смерті приятель знайшов під ліжком чемодан, набитий негативами. Аж 20 років по смерті Беллока (1949 року) його фото були опубліковані, а зображення жінок на них стали класикою фотомистецтва.

Подейкують, що в кінці життя у Беллока у підвалі дому був підпільний бордель. Думається, що він був дуже тематичний і для людей із особливим смаком. Шкода, що Беллок не фотографував дівчат із того ймовірного закладу. Хоча хто знає, який ще чемодан класики на нас чекає. 

Певною мірою можна провести паралель із Тулуз-Лотреком і його кабарешними дівами. Але якщо вчутися в саму суть, то подібного мало (лише час і одяг). У цих роботах вбачається розкриття своєї аніми, пошук в собі свого жіночного чоловіком із стабільним заробітком і стабільним твердим сферичним животом. Його повії прекрасні – вони нагадують моделей старих майстрів і до них проникаєшся через автора особливою ніжністю. 

Мого хрещеника звати теж Ернестом. Поки він любить лише фотографуватися. Але якщо років через 15–20 він захоче таким чином сублімовувати свою тінь, то я буду радіти, і викладати його фото вже на якихось нових площинах, і описувати, як це прекрасно так екологічно вивільняти хащі свого несвідомого. 

Решту фотографій можна переглянути на сторінці автора.