Рецензії на книги "Ключ від королівства" та "Королівська обіцянка". Марина та Сергій Дяченки.

Твори, про які зараз піде мова, багато в чому унікальні. По-перше - це перші книжки, обмежений тираж яких надійшов у продаж за закордонним штибом, з автографами авторів. По-друге - це перші твори подружжя Дяченків, що вийшли українською мовою завдяки тому, що письменники потрапили у чіпкі пазурі капранівського "Зеленого пса". Щоправда це чомусь мало допомогло книжкам, бо у продаж вони надійшли одночасно з російськомовним виданням, хоча планувалося, що відрив буде складати щонайменше півріччя. І, нарешті, по-третє - це перша книжка Дяченків, орієнтована виключно на дитячу та підліткову читацьку аудиторію.

Самі Дяченки кажуть, що їм закортіло написати щось для своєї дочки Стаськи, тож потрібно дякувати цьому потужному поштовху до розвитку української дитячої літератури саме їй - за фантастами, що отримали титул "Найкращі письменники Європи" на Євроконі, обов'язково до цього типу літератури придивляться інші письменники та видавництва. Перші два томи трилогії дуже схожі на іншу книжку - це "Гра" Марини Муляр. Схожі основними рисами, що взагалі спільні для дитячого фентезі, але й мають багато відмінностей. Основна з них полягає у віковій категорії читачів, на яку орієнтується книжка - коли "Гра" досить таки дитяча, то "Королівство" вже більш доросле за всіма ознаками - і за сюжетом, і за ідеями, що викладені на сторінках. На відміну від школярів з астероїду, які лише вчаться маніпулювати поняттями "добре" чи "погано", Ліна Лапіна є підлітком, що однією ногою невпевнено перевіряє на хисткість ґрунт за межею, яка поділяє людей на дітей та дорослих. Проблеми, з якими їй доведеться зіштовхнутись, набагато доросліші, і відповідальність за їх розв'язок дуже важка. Їй доведеться вже не боротися з досить примарною загрозою захоплення своєї країни магами з іншого виміру, яким та країна ще невідомо чи потрібна і вже точно зрозуміло, що вона їм не сподобається, а з такими реальними і дорослими труднощами, як зрада, безвідповідальність, дії, які вимагають часом перевищити свої сили для їх виконання, і головне - безупинне навчання в дивному світі, куди вона потрапила.

Пригоди Ліни в Королівстві чудово символізують вислів "кращий спосіб навчити плавати - кинути у воду". І король Оберон, може не дуже того й прагнучи, є тим, хто кидає ще дитину у "воду" дорослих проблем, щоб вона навчилася з них випливати. Чи зможе виправдати Ліна його довіру, коли на її плечах лежить доля та життя сотень людей, перед лицем не лише прямих і чітко визначених загроз на зразок Королеви ночі чи чудовиськ мороку, а й невидимих, і від того ще більш загрозливих - таких, як примхливість і зарозумілість принцес, від яких залежить життя Короля, дурість принца, що готовий покинути все напризволяще заради власних інтересів? І нарешті чи зможе вона побороти свої власні, недоречні доброту та страх, загартовуючись у багатьох випробуваннях, які випадуть на її долю? Відповіді на ці питання дуже приємно шукати на сторінках книг, що написані визнаними талановитими письменниками - написаних напрочуд цікаво, і настільки професійно, що власне у мене не виникає жодних нарікань. Стиль Дяченків легкий, книжки не перевантажені зайвим "моралізаторством" чи філософськими роздумами, і тому чимось нагадують незабутні "Роню" та "Братів Лев'яче серце" Астрід Ліндгрен, а їхня Ліна настільки захоплює уяву, що дочекатися продовження мені буде дуже нелегко.