Рецензія на книгу Лариси Денисенко "Кавовий присмак кориці"
Роман "Кавовий присмак кориці" Лариси Денисенко - це роман для тих, хто здатний спіймати флюїди кохання на фоні терпкого та тонкого аромату кави, який тримає в полоні смакові рецептори читача до останньої сторінки. Тонке павутиння почуттів і думок заховані на дні філіжанки кави, яка і стає поштовхом до розв'язання заплутаних доль.
Звичайна київська родина, яка складається з мами, тата та двох синів... Трохи творчі нахили батька підштовхують до того, що сини присвячують себе великому - занурюються в світосприйняття через музику. Роман більш схожий на накопичення переживань та психологічних змін героїв, які, власне, і стають доповідачами. Він кохає її ще з дитинства, грає для неї сонати та п'єси, заглиблюється в неї наче кожну клавішу фортепіано, через яке духовно виражається успішний піаніст - головний герой Лесь.
На фоні його переживань, болючого та водночас єдиного кохання, предстає Вона - Аліса, авантюрна дівчина, в голову якої нас вселяє Денисенко. Вона кохає всіх, не уявляє свого життя без щоденних швидкоплинних статевий контактів, їде закордон та присвячує себе безглуздим витівкам - наявність третього брата у братів Кличків, третьої сестри у тенісисток Вільямс.
Денисенко пропонує читачу лише внутрішні монологи двох сторін з любовного трикутника. Трикутника нещасливого кохання... Чому саме трикутника?
До останніх сторінок завуальованих тонких почуттів, може, навіть напівпрозорих, Денисенко ховає те, що Аліса закохується в батька Леся - того самого майстра кави з корицею, яка стає медіаною дивного трикутнику кохання. Його батько зустрічається зі своїм учнем. Може, виявиться, що його батько не гомосексуаліст, бо спить з Алісою... Трикутник відносин з четвертою стороною, стороною, якою стає несміливих хлопчик, що боїться втратити свого досвідченого вчителя та коханця за сумісністю.
До останньої сторінки все змінюється за неочікуваним сценарієм. Сценарій життя, який добігає своєї кульмінації. Але залишається присмак, тонкий присмак, а не смак... Присмак кориці та присмак кохання, кохання, яке зіткано для страждань та нереалізації. Бо так забажав Маестро!!!
