Рецензія на книгу Світлани Поваляєвої "Замість крові"
Роман "Замість крові" Світлани Поваляєвої - це роман, який варто рецензувати хоча б тому, що завдяки ньому воскресає в нашій свідомості та субкультура, від якої залишились самі спогади - хіпі. Роман виданий серією "Бібліотека журналу "Четвер", передмова написана Юрком Іздриком, де він зазначає, що до вдалих знахідок авторки належить психологічно переконливе вміння писати від імені чоловічого персонажа. І ще він пише, що це гарний роман під поганою назвою. Додам від себе: роман з відлякуючою обкладинкою.
Сюжетна лінія трохи незрозумілого кохання та позбавленого конкретної мети пересування героїв з однієї тусівки до іншої. Поваляєва пише про той Київ, яким він був на початку 90-х, про хлопчиків та дівчаток, які шукали свободу, любов та справжність, а знаходили залежність від алкоголю та наркотиків. Не дивлячись на те, що в книзі майже нема лірики чи романтики, а українська мова поєднується з постійним вживанням ненормативної лексики та сленгу, ця книга про болісно втрачене кохання та життя, яке зображено в постнаркотичних та алкогольних станах. А ще тут є жахливі сцени процесу вживання наркотиків, які слабка психіка навряд витримає.
Може, тому в книзі присутні цікаві нариси про київську "дурку".
Загублені діти загубленого покоління намагаються жити весело і красиво, майже так, як мріється - без зобов'язань та претензій, без бруду і зрад, без здогадок, що буде далі - подорожі автостопом з метою втекти від чогось, але й щось знайти. Дред (головний герой) намагається знайти Джанніс (майже головна героїня), яка не погоджується жити його наркоманським життя та втікає в невідомому напрямку. Навіть Іздрик у передньому слові зі здивуванням відзначив, що це - насамперед - історія про любов. Справжню, але нездійснену. Любов, яку ще треба пошукати серед описів "одурманених" героїв. Але ця любов ніби сама робить натяки, де саме вона захована - вона захована на сторінках цієї книги. Прочитавши її стає зрозуміло, що той непотріб, який оточує нас кожен день нічого не вартий, бо єдине, чого насправді потребує людина - це кохання! Кохання у всій його красі.
Ця книга для тих, кого цікавить нестерпне життя, хто має фантазію та зможе зрозуміти текст не таким, яким його передала Поваляєва. Бо замість крові в них розтрощенні ілюзії, втрачене кохання, спогади, які ховають окремі історії.
