Серцевий Напад: «Наша субкультура — це ЛЮДИНА»

Чернівецький гурт Серцевий Напад — заснований досить нещодавно — в 2004 році. Проте за цей час він зумів заразити своєю музикою вуха меломанів з усієї країни. Увесь гурт – одна сім’я: барабанник Михайло та гітарист Василь — рідні брати, і двоюрідні вокалісту Дмитру. Зараз приємно спостерігати, як молоді музиканти набираються досвіду й майстерності, а таланту й наполегливості їм завжди вистачало. Дев’ятого серпня Серцевий Напад приїде до Києва. Виступатимуть в клубі Бочка (ст.м. Петрівка) разом із рівненським Брем Стокером.

Почнемо з самого початку, коли з’явився твій перший інтерес до музики? – цікавлюся у вокаліста Дмитра Рябого.

З самого дитинства — вже в 5 рочків у мене були іграшкові музичні інструменти. Я любив лише іграшки з яких можна було вижати якісь звуки.

Який був твій перший НЕ іграшковий музичний інструмент?

Акустична гітара. Це вже потім за деяких причин я перейшов на бас, але з самого початку це була звичайна «шестиструнка».

Під який саунд-трек ти виріс? Що слухали батьки, друзі, що згодом слухав сам?

Мама ніколи особливо не захоплювалася музикою. Батько слухав Chris Rea, Smokie, Abba, Boney M та інше. Я в дитинстві, сам не знаю чому (усміхається), захоплювався такими гуртами як Рукі Ввєрх, Фантом 2, лише в студентські роки я почав цікавитися роком.

Сам почав чи хтось допоміг?

Наш теперішній гітарист придбав собі гітару в 1999. Я, переїхавши з Придністров'я, навчатися в Чернівцях, «заразився» від нього інтересом до гітари. Далі пішло-поїхало, мрії, їх досягнення та наступні мрії…

У кого з братів вперше з’явилася ідея створити гурт?

Ну, напевно, в мене. Взагалі, переважна більшість ідей приходить до мене, можливо тому, що я завжди хотів донести музику до інших. А от брати просто грають, все інше їх не цікавить. Вони звикли, що вся організація на мені, але я не скаржуся, мені це подобається.

Як саме народився гурт? Що було того, овіяного легендами, дня — Першого Квітня?

Того дня написався текст до пісні «Фалоімітатор», що і дало поштовх до створення гурту, з яким можна було б виступати, писати пісні і т.д. Просто багато пісень було і до цього, але вони не мали визначеного стилю та назви. Та і у гурту назви ще не було. А от після написання «Фалоімітатора» вирішили, що треба вже ворушити сідницями.

Що тебе надихнуло до створення цієї пісні?

На створення згаданої пісні надихнула розгніваність тим, що набирає обертів використання продукції з секс-шопів, що, на мою думку, не є правильним. Ми за нормальне кохання між хлопцем та дівчиною. За нормальний здоровий секс. Ми проти «рєзінових зін» та фалоімітаторів. Отож ця пісня була висміюванням, стьобом над секс-шопами та їх атрибутами, в даному випадку — фалоімітаторами.

У чому допомагає і заважає ваша «сімейність» гурту?

Навіть не знаю. Є позитивні сторони і є трохи негативних. Звичайно, позитивних 90 відсотків. Сімейність допомагає триматися гуртом і стояти один за одного горою, не брати образи та сварки близько до серця. Взагалі, за час існування гурту були ще й інші музиканти, які не втрималися в колективі і пішли. Спостерігаю за іншими гуртами, там так само, сваряться, хтось іде з гурту, хтось приходить. А сім'я то інше — ми вміємо розуміти одне одного, вибачати, адже з самого малку разом. Ми банда! (усміхається)

Як батьки сприймають вашу творчість?

Батьки завжди підтримували. І фінансово, і морально. Батько драмера та гітариста колись грав на гітарі, мій — на акордеоні, тому їм знайомий інтерес до музики.

У гурту багато друзів. Як вони вас/ви їх знаходите?

Ми завжди відкриті для спілкування, з усіма, напевне тому і люди тягнуться. Адже ми проти зайвих понтів, звьоздочкі у музикантів та зажраності.

Це точно! Маєш якість ліки проти зіркової пошесті?

Ліків не маю, і рецептів також. Просто треба знати міру поваги до себе за вчинки та досягнення, бо в один прекрасний момент це може непомітно перерости в пихатість. Я ненавиджу зажраних музикантів і дам в ніс своїм хлопцям, коли побачу це в них, і вони також дадуть мені в ніс, якщо я, не приведи Господь, захворію звьоздочькой.

Ваша дата заснування збігається з днем сміху (дурнів, жартів) як гадаєш це вплинуло якось на долю гурту?

Думаю що так, адже ми намагаємося складати пісні з такими текстами, щоб це викликало тільки усмішки, тому що ми проти депресії та суму. Навіть якщо назву нашого гурту і можна асоціювати з медицинським Серцевим Нападом, то хіба що від сміху та гарного настрою. Принаймні намагаємося нести позитив, та і не хочеться щоб люди гинули від нашої музики, хіба що терористи, кляті дурні політики, гопи, та інше лайно. (сміється)

Яке найбільше досягнення гурту за всю його історію?

Те, що ми до сих пір є.

Як формувався стиль музики «Серцевого Нападу»?

Стиль гурту формується і до сих пір. На перших етапах це були експерименти, які ми називали по-різному (pop-metal, love-punk, neo-punk). Назви потім спричиняли негативні відгуки в наш бік. Зараз ми класифікуємо свій стиль як pop-punk, хоча останнім часом все більше наближається до hardcore-punk.

Ви любите експериментувати в музиці?

Так, дуже. У нас репертуар досить різноманітний, є елементи ска, хардкору, скрімо та інше. Колись навіть спробували грати зі скрипкою, з клавішами, хотіли спробувати з трубою. Зараз я загорівся бажанням знайти волинку, і людину яка б на ній грала, але не знаю чи моя мрія здійсниться.

У вас є якісь музичні кумири?

Взагалі у нас різні смаки в гурті. Драмер надає перевагу чомусь ліричному, гітарист полюбляє позитивну панкуху, а я більше до ска-панку, хардкор-панку, скрімо. Але усіх нас об'єднують Blink 182.

З ким з українських гуртів підтримуєте дружні стосунки?

Дружимо з багатьма, але це переважно ті, з якими разом пересікалися на сцені: Брем Стокер (Рівне), Допінг (Ужгород), Хуч (Львів), MADE (Тернопіль), 4 v K.P.Z. (Тернопіль), Н-44 (Луцьк), Йожики (Київ), 10-20 без вихідних (Харків), Breaking Brain Without Aim (Чернівці), Ірвін (Чернівці). Список можна продовжувати ще довго.

Який виступ тобі найбільше запам’ятався?

Напевне все таки кожен виступ в місті Рівне. Нас там чомусь сприймають найкраще. Останній раз люди підспівували, і позитивно сприймали кожну пісню.

А були якісь смішні ситуації на концертах?

Те, щоб смішних, то напевне не було, бо вони в пам'яті не закарбувалися. Ми намагаємось серйозно та відповідально відіграти свій сет, тому стараємося не допускати різних незручних ситуацій. Колись у 2004 році на одному концерті ми погано себе чули, грали одну пісню, а драмер грав партію зовсім іншої. Впродовж виступу ми цього не чули, але, переглядаючи відеозапис, довго з себе сміялися.

А на репетиціях смішні моменти були?

Та у нас кожна репетиція — то море приколів. Але так, щоб щось запам'яталося, то нема такого. Просто гарний настрій і жарти.

Ти пишеш слова пісень для гурту. Чи приходить до тебе муза поезії в іншому вигляді чи лише спеціально для пісень?

Раніше писав тексти, які спадали на думку будь-де. Зараз ці «спадання» кудись зникли, тому пишу про те, що хвилює, що дістало у цьому світі, але знову ж таки, лише коли приходить муза, бо писати аби було, я не хочу. Якшо робити що-небудь аби було, то краще взагалі нічого не робити.

В тебе є пісня «субкультура». Ти співаєш «Міліони людей, кожен схожий на всіх, хто не схожий на всіх, викликає лиш сміх…». Останнім часом стало модно кричати «Я не такий як усі!». Як ти ставишся до цього?

Так в тому то і справа, що зараз усі — «не такі як усі», і від цього тягне блювати, бо купа позерів, які накрутили собі щось, начепили на себе якісь принципи, шаблони і втратили свою власну думку. Тому треба залишатися собою. І мати свою точку зору, і відстоювати її за будь-яких обставин.

Ти відносиш себе до якоїсь субкультури, чи у тебе «власна»?

Складне питання. Я не панк, бо не виглядаю панком, хіба що представник нової школи. Я просто той, хто намагається робити свою справу, незважаючи на факи зі сторони, жити не лише для себе, а й приносячи користь іншим. Напевне, що моя субкультура — це ЛЮДИНА.

Що ж повернемося ближче до творчості. Гурт виступав закордоном, а саме в Румунії. Як сприйняли румуни вашу творчість?

Що дивно, але в Румунії нас сприймали дуже позитивно, незважаючи на те, що вони наврядчи розуміли зміст наших пісень. От незабаром буде нагода виступити в Польщі. Цікаво як там нас сприймуть.

Я де б ви ще хотіли виступити закордоном?

Напевне що скрізь, крім Росії.

Особисті антипатії чи принциповість?

Страшно туди їхати. Понаслухувались про їхніх скінхедів нехорошого... Не хотів би я там жити. Нам і тут добре.

Часто доводиться пожинати плоди слави? (шанувальники на вулиці впізнають, автографи просять, листи присилають)

Останнім часом таке трапляється справді, але я ніколи не ігнорую цих людей, навпаки — для мене кожен шанувальник — це новий друг, з яким мені цікаво спілкуватися та проводити час.

Які подарунки від шанувальників найбільше запам’яталися?

Повага, допомога, підтримка.

Якби не музика, то чим займався би?

Займався би організаціює фестів, або будував би скейт-парки чи ще шось подібне, щоб молодь займалася чимось цікавим, а не гопувала на районах.

Ти заснував фест ШНУ-рок. Як розшифровується назва?

Буква Ш там для створення слова NU —New, новий. А також NEW UKRAINIAN -- новий український рок. Взагалі фест передбачає допомогу молодим гуртам (шнуркам) показати себе, виступити на одній сцені з потужними командами, з хорошим звуком.

Яким ти уявляєш гурт через 10 років?

Або будем грати hardcore/punk, або ж відкриємо свою студію звукозапису, влаштовуватиме концерти, та просуватимемо панк рок в маси.(усміхається)

Яким ти бачиш свого слухача?

Хлопець або дівчина: десь 14-23 років, освічений, ввічливий, позитивно налаштований, з поганих звичок -- максимум пиво та звичайні цигарки, скейтери чи ролери, щирі люди. Принаймні такими є коло наших друзів, яке з часом сформувалося.

Ви ще не видали свій дебютний альбом, але шанувальники знають ваші пісні. Це заслуга Мережі чи живих виступів?

Напевне і те, й інше. Ми завжди намагалися працювати на різних фронтах паралельно. Щойно група з'явилася, я одразу ж зробив непрофесійний дешевий сайт www.herzanfall.narod.ru . Потім вже зробили більш якісний (www.sn.cv.ua), в який вклали немалу суму, але я був впевнений, що це потрібно.
Завжди коли їдемо в інші міста, я пишу інформацію про фест на всіх форумах де є тема про нас (біля 150). Напевне тому і приходять люди. WEB це надзвичайно важлива штука длоя гурту.

Які українські фестивалі тобі більше подобаються як виконавцю?

Мені дуже подобаються діайвайні фести з розуміючою публікою, хорошою охороною, звуком та світлом. Хоча виступаємо скрізь, де тільки можна, незалежно від того, якої якості все вище перераховане.

А як слухачу?

Звичайно фестиваль ШНУРОК ( реклама :-D )

Що з власного досвіду порадиш молодим гуртам? Як пробитися в світ? Як завоювати серце слухача?

Коби я знав... Ми не мали і не маємо на меті пробитися на ТВ, радіо чи ще кудись. Просто робимо свою справу. І нам надзвичайно в кайф їздити в інші міста. Можливо, це і є одне з правил — не сидіти на місці, і їхати на концерти, навіть якщо зі ста людей тільки двоє хочуть тебе почути. Також, ні в якому разі не можна зажиратися, бо гурту приходить ТОРБА, ГАПЛИК, ПІСЄЦ та інші каки (усміхається). А ще треба більше працювати над собою, і не намагатися під щось підлаштовуватися. Ми за D.I.Y. *

(*D.I.Y (Do It Yourself) — зроби це сам)