"ТЕРОРІУМ" Василя Кожелянка - криве дзеркало України.

 Як це вже зразу можна зрозуміти з назви, заздалегідь утопічну формулу "культура без політики" на цей раз витримати не вдасться, адже саме терор (поряд з рекламою та телебаченням) є однією з найбільш брутальних форм інвазії політичного в інші, більш-менш нормальні сфери життя. Так що, зразу попереджаю, читати цю книжку буде весело.

  Отже, дія книжки відбувається в "Украінской рєспублікє", країні-члені Євразійського союзу, якою править божевільний президент Авдотій Дормідонтович Кромєшний, безмежно відданий йому помічник Кіріл-Кірілич, голова КҐБ Украінской рєспублікі генерал-полковник Курвенко та начальник Управління боротьби із надмірними розкошами (золотарська служба) генерал-лейтенант Лайнов. Останній займається тим, що експропріює у населення вироби зі золота, зберігання яких в Украінской рєспублікє прирівнюється до державної зради, бо "відразу ж після інавгурації новообраний президент, тоді ще більш-менш здорова людина" вирішив дізнатися своє майбутнє й звернувся з цим питанням до професора магії, який, жартуючи, напророкував йому, що "в золотих виробах криється його, Кромєшного, смерть". Пізніше шановний професор хотів було сказати, що це був лише жарт, але цілком слушно побоявся перетворитися на "невпізнаний труп, ледь прикопаний десь у Таращанському лісі..." Щоправда панічний страх перед золотими виробами не заважав шановному президенту декорувати цим коштовним металом інтер'єр його, Кромєшного, особистого президентського літака, в якому, за його словами, "унітаз золотой [...] і біде тоже". Й взагалі, його найближчий помічник Кіріл-Кірілич цілком правильно каже, що "етот самольот наш президент любить больше всєго з усіх неживих предметів в мірє." Хоча ні, не цілком правильно, бо Кромєшний його тут же виправив: "і живих тоже, бо ви, люді, такіє подлиє." Хто їх, президентів (параноїків) розбере?

  Єдиною їжею пересічних жителів всього Євразійського союзу, в т.ч. й Украінской рєспублікі, які не мають "валюти", є універсум хлібного типу, синтезоване комбім'ясо й генетично модифіковані молокопродукти. Всю цю їжу виробляє та постачає бідним євразійцям монополістична, транснаціональна євразійська компанія "Не хлібом єдиним Inc.", яку очолює Ко Ше Лін - некоронований імператор Євразійського союзу.

  Але не все так запущено. "Креольському", "неоімперському", "промосковському" режимові Кромєшного протистоїть підпільна терористично-визвольна організація "Юна Великоукраїна", скорочено ЮВУ, яку в народі лагідно називають "ювелірами". Це саме вони викрали президентський літак Кромєшного й підірвали його, чим так засмутили ґаранта Конституції, для якого це була "більше ніж машина, ето - друг"(як казав учень Зиґмунда Фройда та продовжувач його справи Еріх Фром, надмірна любов до машин є ознакою некрофілії). Поступово, в середовищі ювелірів гору бере радикальне крило, яке вважає, що "Україну треба шмагати батогом, аж поки вона не оскаженіє і кинеться зубами на свого ворога", що "українське сонне і вайлувате суспільство може реагувати лише на фізичний біль, сильний, шокуючий, жорстокий біль, до того ж, ірраціональний, несподіваний, спонтанний, такий, що не піддається жодній логіці детермінізму" й, що "піддане інтенсивній шоковій терапії тіло соціуму стрепенеться, повстане, віднайде в собі свою українську ідентичність, скине ненависний креольський режим Кромєшного, розірве усі неоімперські союзи і почне будувати Автентичну Україну." Зрештою, в Украінской рєспублікє таки відбувається всенародне повстання, яке змітає "креольський" режим колись загальнонародно обраного Кромєшного. Жовто-синьо-малиновий державний прапор рєспублікі було замінено на український національний жовто-синій; українській мові було надано статус державної, другої після російської, звичайно; замість креольського "КҐБ" почали казати щире українське "КДБ"; міністром фінансів залишився старий міністр Ніщих ("ну ніхто більше в державі не міг керувати такими великими грішми"); міністром оборони залишився Козлов ("не повів же він тоді у листопаді армію проти повсталого народу, а міг, міг..."); міністром охорони здоров'я став колишній лейб-медик Кромєшного, лікар Гіпсих; президентом Украінской рєспублікі став колишній найближчий та найвідданіший помічник Кромєшного Кіріл-Кірілич; за наказом Ко Ше Ліна ціни на універсум хлібного типу, синтезоване комбім'ясо та генетично модифіковані молокопродукти було підвищено на 10%. Він же підвів жирну риску, звертаючись до своєї подруги, темноволосої Ірен щирою українською мовою, набагато кращою, ніж та, що була в Кромєшного: "прекрасна країна, щедра родюча земля, гарні добрі працьовиті люди, але прокляття, Ірен, є прокляття."

  За своєю соціальною заанґажованістю "Тероріум" Василя Кожелянка цілком можна порівняти з "12-ма обручами" Андруховича, але, якщо останній відзначається цілком занепадницькими настроями та більшою акцентацією на долі та переживаннях саме головних героїв, де креольська Україна постає лише як непривабливе тло, то "Тероріум" написано з відмінним почуттям гумору та цілком присвячено Україні, якій вона могла б бути та якою вона все ще може бути. Книга-релікт, книга-попередження, написана в березні-серпні 2001 року під враженням від акції "Україна без Кучми". Криве дзеркало України? Хотілось би вірити.