«ТишаKids» мріють записати дует з Вакарчуком
Протягом грудня 2009-го року світ побачило чимало нових чудових платівок. Однією з таких стала дебютна «Жива вініла» від київського гурту «ТишаKids», яку музиканти вже встигли підтримати сольним концертом. Про дебютний альбом, творчі задуми і плани на майбутнє випало поговорити з вокалісткою гурту Антоніною Окініною.
17 січня в «Бочці» ви давали сольний концерт, і це був перший ваш виступ з платівкою за спиною. Як відчуття? Чи додала платівка якоїсь упевненості абощо?
Платівка – це ініціація. Вона додала досвіду і зафіксувала акустичний етап творчості, розв’язавши руки для наступних експериментів.
Запис і зведення альбому – доволі дороге задоволення. Чому вирішили, все ж, випустити диск, а не викласти його в інтернеті для вільного скачування з можливістю оплати, як це зробили «Крихітка» і «Тартак», скажімо?
Диск як носій – майже анахронізм, це правда. Але по-перше, молодий гурт, який не має за плечима дисків (на відміну від «Крихітки» і «Тартак»), має випустити матеріальний носій своєї музики. А по-друге, фанати хочуть взяти до рук щось, що долучає їх до творчості гурту. І вони на сто відсотків праві. Бо наш диск – у багатьох сенсах – це хенд-мейд. Згадати хоча б скільки чаю, слів, ідей та емоцій лилося ночами над дизайном обкладинки «Живої вініли», коли ми з моєю подругою-дизайнеркою Ярославою Овсянніковою в дуже стиснуті строки намагалися створити все з нічого. І як вона потай від мене вставляла фотографії свого коханого в найдрібніші, непомітні для ока деталі малюнку. Все це історія, до якої можна долучитися. А загалом, гурт повинен мати свою візитівку, а фанат – сувенір.
Як успіхи з продажами «Живої вініли»? Де і як можна її придбати?
Мій улюблений варіант – замовлення через сайт tishakids.com.ua (по Києву) – бо для покупця це означає особисту зустріч з кідзами. Отакий-от шикарний бонус. Найпростіше ж - замовити в інтернет-магазинах (Наш Формат, Умка) або купити на Петрівці в точці української книги та музики. Крім цього, йдуть переговори щодо більших мереж розповсюдження. Про це теж можна буде прочитати в нас на сайті.
Пам’ятаю, ви мали намір показати свою концертну програму поза Києвом. Чи вже визначились, де саме, і коли збираєтесь втілювати задум?
Навесні нас чекає Дніпропетровськ. Також в цьому році є плани вибратися в Харків, Львів та Тернопіль. Влітку – Польща.
На презентації альбому ви розповідали, що плануєте відійти від акустичного звучання і працювати в іншому форматі. Розкажіть про нього.
Я – без гітари, замість перкусії – барабани, замість двох акустичних – одна електрогітара, скрипалька в деяких композиція гратиме на фортепіано. Важко сказати щось визначене – ми на стадії експериментів. В мене самої щелепа відпала вже після першої репетиції. Але однозначно наших слухачів чекає більше драйву, більше кольору, більше граней ТИШАKIDS.
«Жива вініла» практично повністю україномовна. Пісні якою мовою превалюватимуть у новій програмі? Якою мовою тексти пишуться простіше?
У нас є гора шикарних англомовних пісень, які назбиралися за рік. Хочемо показати їх людям. Тому, думаю, в новій програмі буде 50/50 пісень українською та англійською. З любові до українських слухачів не хочеться відмовлятися від українських текстів, та що поробиш – просто-таки лізуть у світ пісні з англійськими словами. Можливо, будемо поєднувати. Була в мене колись така химерна ідея. Якщо кідзи підтримають мене, зробимо кайфову пісню «Solove you», де буде текст ENG плюс UA. 
Заключною піснею останнього концерту ви заграли «Lay Down», і ваша скрипалька Олена грала на гітарі. Попереднього разу – на фортепіано. Якими ще інструментами володіє Олена?
О, Олена – це людина-оркестр. У ТИШАKIDS про це є купа жартів. Колись трапилася така ситуація, коли ми думали, що нам доведеться виступати в Одесі лише удвох з Оленою (з електронним проектом). І на репетиції вона жартома сіла за барабани, грала піцикато на скрипці, била по великій бочці ногою, а смичком – в хет. Це страшна людина…. Сподіваюся, вона колись опанує волинку.
В новому проекті ти «позбудешся» гітари. Не сумуватимеш за нею?
Сумнівно. Вже три роки не можу її здихатися. Вона для мене – як Шерлок для Конана Дойля. Хоча моя творчість фактично почалася з гітари, згодом з’явилося відчуття, що саме вона гальмує мій розвиток як вокалістки. Але тут просто: знуджуся за гітарою – знову буду грати.
Ваш концерт в «Бочці» співпав датою з першим туром виборів. Голосувати ходили?
Особисто я «голосувала» на концерті. Буквально. Якщо чесно, ні, не ходила. Була в той день дуже хвора і підвелася тільки заради виступу ТИШАKIDS.
З ким з представників української сцени дружите? Можливо, хотіли б зробити з кимсь дует?
Музикант музиканту друг, брат і сват. Тим більше – в Києві, не надто великому місті, тому друзів багато. А от дуети я люблю… Схоже, не омине сія чаша Славу Вакарчука… Не знаю, жартую чи ні. Користуючись можливістю, надсилаю цей меседж у простір – Слава, давай!
Фото – Ярослава Овсяннікова
