початкова фраза «Абсолютною істиною є те, що український читач бажає читати книги сучасних українських авторів.», після якої ще й «І абсолютною істиною є те, що сучасна українська література існує, яка не є, а наша, рідна.» відбило будь-яке бажання читати далі, але я таки домучив.
хоча і бажання читати, і те, що укрсучліт – це саме літ, викликає абсолютні сумніви, хотілося б також запитати, а за що, власне, мають платити видавці? за цей овєщєствльонний брєд, який автор називає своїм твором? беріть 2000, поки дають. я б не дав.
вульгарно всіх інших звинувачувати у вульгарності, вдягнувшися в позиченого білого костюма – або ворони або янгола без тіні.
Український державний бубабізм пояснити дуже просто: всі наші лідери росли і розвивались в одній пісочніці – комсомолі, компартії. Просто навчились легко проголошувати різні лозунги і не нести відповідальності за них(а ми купились в 2004-му).І як влучно сказав Подерев'янський – доки не повиздихають ці лідери – нічого в нашій країні не зміниться. Вся надія на молодь. А які були втрачені можливості!!!! Щоб бути українським лідером – треба бути українцем.
>>занадто складна у нас музика і ще складніші тексти для сприйняття.
які ми самозакохан
Я уважно стежила за дискусією на іншій сторінці, й рада, що нарешті здоровий глузд переміг і дискусія спрямувалась в правове поле.Що цікаво,цю статтю я спершу опублікувала на російському сайті, і можу порівняти культурний рівень в обох країнах, що власне й хотіла зробити.Якщо не вдариш довбнею по голові, ніхто не почне ворушити мізками.Велика сила – мозковий штурм.Тільки не переживайте за мене: у мене все чудово наскільки може бути чудово в нашій країні.Тільки я б попросила хамів раз і назавжди забратися звідси.Тут вас просто не помічатимуть.
а, ось і автор одного зі згаданих тут подарунків:)
http://vsjo-chotko.livejournal .com/167219.html
Той перший бубабізм був, принаймні, по-справжньому смішним і зруйнував якісь стереотипи. А у нинішніх народних шустер-клоунів відчувається великий брак креативу. Тільки одна Анна Герман постійно тішить нас своєю оригінальною репризою: "Я вас запитала, чи ваша мама знає, що ви дурень? Відповідайте! Так, чи ні?"