Статті треба змінити назву на "Де моя радянська влада?"

Доки Вася з Борщагівки (Левандівки) буде ходити по вулиці і плювати під ноги чи викидати недопалка, заходячи до маршрутки, доти і буде "бубабізм" і суцільне гівно усюди – від Ахмет-сіті до Ужгорода і від того самого Васі до депутата ВР.

Абсурдною є сама організація життя і суспільних відносин в нашій країні, а всі ці політичні розбірки – це так, фарс, клоунада, реаліті шоу з мільйонними гонорарами для акторів та мільярдними – для режисерів.

Не розумію людей, які приділяють політиці так багато уваги...

ЗІ: Хороший епіграф! "Машина" традиційно рулить

Шановна Олено-анонім, це ви Галину Пагутяк обзиваєте "всяким невдахою"? Мабуть, у вас більше надрукованих книг та літературних премій. Але дуже сумніваюся: рівень вашого поста і на "середню руку" не тягне. Якщо справді хочете подискутувати, то говоріть по суті, а не переходьте на особистості. Можливо, ваш досвід спілкування із українськими видавцями більш райдужний? Чи, крім образ, не маєте що сказати?

Так, репліки дошкульні, а часом сповнені злости. Злитися так можуть не творчі люди, а комерсанти. Вони завше відчувають тваринну злість, коли бачать, як зменшується прибуток. Вони готові за це вбити одне одного, а зараз для них -- важкі часи, тому вони зляться в квадраті. Книжки справді менше купують. За деякими даними -- на 40 відстоків зменшилися продажі. Люди відмовилися в часи кризи від купівлі автомобілів, візитів до ресторанів і... придбання книг. Значить, книги, які видають українські видавці, покупець розцінює як розкіш. Чи видавці не вміють працювати в таких умовах. Чи такі книги покупцям не потрібні. Фраза такої собі Бабкіної про те, що промоцією повинен займатися автор, -- класика жанру. Так і чуєш Аннету Антоненко з Петром Мацкевичем -- похмурих "Кальварійців" з великої дороги.

Основна проблема українських видавців у тому, що вони не люблять українську літературу. Вони уміють з неї кпинити, але не вміють нею захоплюватися. Вони хочуть, аби українська література змінилася під їхні смаки, і видають зразки такої літератури. Цю літературу не купують. Насправді ж змінитися потрібно самим видавцям. Сучасні видавці маю два шляхи: вимерти як динозаври або еволюціонувати. Наразі вони обрали шлях вимирання. Прощавайте, "тіпа видавці", торгувати так, як ви, можна тільки джинсами й майками. Українські автори виживуть і без вас: є притомні іноземні видавництва, є власні кошти (слава Богу), є інтернет. Український автор шукає нині нового вітчизняного видавця, готового знати і любити свою літературу, працювати разом із автором на його успіх, готового уміло проводити маркетингові кампанії та плавати на хвилях ринку (благо, усі "рятівні кола" уряд їм уже дав). Матюки -- це останній зойк українського недовидавця, який він може ще видушити замість крику "рятуйте!"