Я зрозумів. Це конфлікт поколінь. Тобто конфлікт старого пенька-вісімдесятника (і трохи дев*яностника - я ж навіть при Хрущові ще встиг півроку пожити))) з молодою непримиренною радикалкою.
Але все ж, перш ніж хзаперечуаати у такій формі, поцікавтеся трохи, як то кажуть в народі... бекграундом)

перепрошую, але скільки Вам років? постом вище згарячу написав "ти"))
на жаль (а може на щастя) 79й не застав, хоча й вважаю "Стіну" однією з улюблених своїх платівок. з висоти ж свого покоління (я 84 року народження) мушу сказати, що для мене 90-ті були чимось на кшталт 70-их - схожий за потужністю вибух різноманітних наднових зірок і цілих плеяд. Том Йорк для мене не менш цікавий за Леннона а "Definitely Maybe" Oasis люблю не менше за The Wall/ тож у кожного покоління - свої герої...

"Гади" - не знаю, не впевнений. дуже неоднозначне моє до них ставлення. з одного боку - блюз, з іншого - популяризація суржика + я не люблю коли гурт ВЗАГАЛІ не вміє писати серйозних пісень. виходить Левко Дурко якийсь)))

взагалі не люблю переходити на персоналії. у кожного свій смак. тут вже ніц не вдієш

Та не переймайтеся. Це один із тих малоосвічених і погано вихованих добродіїв, для яких ніякої іншої думки, окрім їхньої власної,не існує. Нехай собі.
Щодо вашої оцінки Лєтова - знаєте, як не дивно, погоджуся з вами. Я пережив свій період захоплення його творчістю, але чим далі, тим більше я розумів, що він не такий вже щирий і сильний митець, яким здавався спочатку. Так, в певному сенсі він дійсно недалеко пішов від Агутіна, який мені зараз здається більш щирим.
Що ж до 1980-го (і 1979-го теж), то мені ця дата здається межовою не тільки через одночасні смерті таких знакових людей, як Джон Леннон, Ян Кертіс, Сід Вішез, не тільки через вихід останнього, на мою думку, великого рок-альбому - "Стіни" Пінк Флойд - а й через те, що, на моє глибоке переконання, після 1980-го всі свіжі ідеї в року закінчилися. Все що відбувається після того - знов-таки, на мою думку - лише повторення і перетасовування вже віднайденого у 1960-70-і.
Що ж до радянського року - так, приблизно так і виглядав; він власне і був скоріше соціальною і політичною позицією, аніж музикою. Але ж тим він і був цікавий, хіба ні?
Окрім того, там були ж таки цікаві суб*єкти, як Петро Мамонов, "Центр", ранні (підкреслюю - ранні) ВВ, київські Колезький Асесор, Раббота Хо, звісно, Брати Гадюкіни.
А ось Кіно, особливо пізнє, мені якраз і здається попсою з попси, вже вибачайте)))

а я от може перейматися!)) Я перейматися, як можна скласти Rock Around the ClocK до купи з Лєтовим і назвати статтю "най живе рок-н-рол" . я перейматися тим, чи автор читав і чи він зрозумів, що він написав взагалі? бо що він хотів написати я зрозуміла)), але, по-моєму, для цього можна було і не готувати цього вінегрету з дівчат-підлітків і засмачувати це одами сибірським "героям, погібшим до срока". Повторюся, нічого не маю проти п"яниць, навіть запійних (особливо, якщо вони співають пісень) і не вважаю їх поганими людьми)) я все зрозуміла, бо я у всіх відношеннях свой чєловєк, але ж, але ж, дуже все несмачно вийшло і довелось багато дописати у коменти)) не в образу, пишіть краще рецензії на фільми, вони у вас добре виходять))