Та не перейматися. Це таки

Значить висовок такий: Десятерика разом з Северином посадати разом за одну парту на допрацювання матеріалу)) і прохання до адмінів сайту не ставити подібні блог-записи хоча б на головну.))

добре пишеш, АЛЕ:
по-перше, на Заході фінал у 1980-му не настав, як не настав і в 1990-му і навіть в 2000-му. західна рок-музика видозмінюється - це так. але якісні, харизматичні, сміливі рокові гурти були, є і, сподіваюсь, будуть. я з не меншим задоволенням слухаю Stereophonics аніж Роллінгів чи Бітлів.
по-друге, в СРСР року як такого ніколи і не було. найближче до класичної первісної рок-концепції стояли, мабуть, Цой зі своїм "КІНО", але й їх хіба що з великою натяжкою можна назвати спадкоємцями Чака Беррі та Джіна Вінсента))
рок-музика в СРСР, майже щойно з"явившись, була миттю з"їдена "битовухою" - відчутний наголос на соціальних (та антисоціальних) текстах і банальні, здебільшого суто бардівські перебори "Ам Dm E7"))) на дешевій акустичній гітарі родом з Чернігівської фабрики

я ще насправді думаю, що на "сумно" можна читати якісь статті про американські і російські кіна і ще блоги Міська Барбари)). А от те, що пишуть про музику, читати не можна. Я ж не можу після кожної такої публікації переконувати народ, що Єгор Лєтов - це не те світило, якому треба вклонятися чи, наприклад, що есересерський, так званий, рок, більшою мірою творили люди упосліджені й убогі, яким просто хотілося, як і всім, попоїсти, попотрахатись і поповипити))) так, були хороші поети, барди, гіпачі, але, не більше, там про музику мало кому йшлося. Тому, давайте, краще, якщо й озиратися, то на Захід, якщо й згадувати, то своїх. Як на мене, то наш Івасюк гідний нашої пам"яті набагато більше, ніж якийсь там Лєтов. А хто там що ходить і співає на вулицях мене особисто турбує набагато менше, ніж те, що співають і грають у наших українських клубах і на концертний майданчиках. І взагалі...