чому всі так люблять цей дискурс "засуджувати-виправдовува ти"? щоб оголосити свою причетність до історичного контексту, але разом з тим показати свою просунутість??? чи щоб всістися однією дупою на обидва стільці?
"...на ці питання я не можу відповісти" - а хто вас взагалі запитує?
мені здається, варто говорити про право бути почутим. Прощення - це взагалі не людська прерогатива, коли не йдеться про особисті образи, нмд:)
а от як сприймати митців (не)залежно від тої ідеалогії, яку вони підтримували своїм мистецтвом? твори Лені не складаються з самої ідеалогії. для питання моралі в мистецтві місця нема - по найвищому рахунку. тож - не важливо, про що вона знімала?
P.S. Богдане, в п`ятицю буду в Кийові. Тільки в обід і лише на Богдана Хмельницького. Давай якось розберемося зі світлинками ((
це погано. але я "за" те щоб надати владі "..повноваження, щоб будівлі-державних-театрів-як-н ерухомість продали, і театри стали супермаркетами... актори б поповнили торгові ряди ринку "Барабашово" - вони все одно мало що вміють.
тоді не доведеться "..підтримувати величезний шмат непотребу... вистави, які ніхто не бажає дивитися." те саме зробити з "картинами, яких ніхто не хоче бачити. Музикою, яку ніхто не хоче чути.."
але штука в тому, що всі виручені гроші і ті, які йшли на непотріб, тре буде протримати аж до часу, коли попит породить пропозицію лиш тому що зовсім нічого немає. Тоді гроши віддати туди, де попит є.. але це все дуже-дуже складно... утопістично?
згідна, що Лені талант і молодчинка.. але невже так важко говорити щось про геніальну режисерку, котра зняла чудові фільми, що перевернули уми і душі людей, пробуджуючи в них віру й захоплення своєю нацією.. назвіть мені хоч один такий якісний фільм в Україні, про нас.
шкода лиш, що Гітлер і його оточення використали ці фільми і інші супровідні засоби для війни, - не одна Лені постраждала. а виклалася очевидно, на совість, по максимуму - як лише можна викластися для коханої людини.
Згоден з думкою дописувачки, можна любити твори за художність, закриваючи очі на їх ідеологію. Викреслити для себе інакодумство в мистецтві, означає лише обіднити себе.
Ріфеншталь оспівувала обеліски фашизму, а ніяк не його прогнивши черево, Олімпійський стадіон – а не Освенцім. Так, робила агітки, але ж до дідька талановиті.
Питання “засуджувати чи ні” давно не стоїть, при наймі для мене. Хоча пам’ятаю читав, як вкінці 90-х, ретроспективу Ріфеншталь привозили в Росію, там і молодчики влаштовували протести, і дехто з недалеких агітаторів закликав місцеві власті заборонити покази.