Забудьмо про Камю, то був лиш приклад.
Якщо ж будемо у кожній "дріб'язковій деталі шукати аналогії з автором", то будемо лише плодити інтерпритації, що, мабуть, не так і погано.
Знайомство ж з творцем може і навпаки піднести твір, змусити уважніше вчитатися (це вже правда і без мене зрозуміло).
не можу з Вами цілком погодитися щодо прикладу Камю (знову розходження у поглядах:))
в його випадку для розкриття алегорії цілком вистачить знати, я яку епоху жив письменник й історію тієї епохи
звісно, повністю відхрестити митця від його творінь не можна, я, мабуть, надто категорично висловилася
я мала на увазі трохи інше: не можна у кожній дріб"язковій деталі шукати аналогії з творцем, героїв з творцем теж не можна ототожнювати
в моєму житті й житті моїх знайомих були випадки, коли в творах, в їхніх ідеях різко розчаровувалися після знайомства з митцем
і твори наче чудові, але знайомство з творцем може запросто все перекреслити :(((
Радий, що Ви раді, та боюсь, не зможу бути повністю Вашим однодумцем:)
Дивитися на мистецтво опускаючи фігуру митця, означає втратити можливість правильно прочитати твір. Якщо, наприклад, читати Чуму і не знати, що Камю антифашист – ніколи не розкрити великої алегорії цього твору.
У випадку з Ріфеншталь я лише маю на увазі, що ми можемо захоплюватися нею, як художником “Тріумфу волі”, не зважаючи на нашу критику її політичних та етичних переконань (які я не певен, що ми до кінця розуміємо).
щодо теми митця і особистості: я зажди тільки за те, щоб їх розмежовувати. категорично. інакше особистість може зіпсути смак мистецтва. я слухаю музику, як музику, а не як гру чи спів якоїсь людини. читаю книгу, як книгу, а не писульки чиїсь.
На мистецтво не можна дивитися крізь призму особистості митця! рада, що маю однодумця :)
Навіть, якби й не визнала... Ми ж вшановуємо її, як митця, а не як особистість.
звісно, може бути позитив, але й від негативної реакції на знайомство не застрахуєшся
я все одно за те, щоб навчитися розмежовувати Творця і людину