І все ж є в ній якась таємниця... і досить інфернальна.
тут тільки одне пояснення - її вроджена геніальність
Купа людей (Кіплінґ, Тютчєв, Ніколай Островський, Лєбєдєв-Кумач, Фадєєв Сімонов, Маяковський, можливо, Ейзенштейн) були достатньо щірими, щоб не втратити натхнення на цій темі, але ж... художність Ріфеншталь яскравіша.
так, багато людей цінують мистецтво саме по собі й намагаються все зайве від нього відмежувати
але більшість все-таки шукають істину, хоча й приблизно не уявляють, за якими ознаками мають її впізнати...
значить, вона таки в ту ідеологію вірила
бо коли твориш "на замовлення" не відчуваєш того, тому й у художності втрачаєш. виходить або штучно, або пафосно, або штучно-пафосно.
а її пропаганду стільки років вважають геніальною. щось в тому є...
Ага, протягом ста трьох років))
А мені сподобалось, як автор написав про сцени кохання)