— спільнота блогів про культуру
Архів
Пов'язані теґи
2008(+),
2009(+),
2010(+),
2011(+),
афіша(+),
галерея(+),
Київ(+),
книгарня "Є"(+),
Коронація слова(+),
Львів(+),
літературна рецензія(+),
музика(+),
новина(+),
Нора-друк(+),
поезія(+),
репортаж(+),
Сергій Жадан(+),
стаття(+),
Факт(+),
інтерв'ю(+)
ВсіКоментарі
дуже цікавий роман. Крім того, що сюжетна стрічка, часом, не передбачна так ще й переклад від Дзюба затягує. Яб навіть сказав би - Дзюба безперечно привніс щось своє. Як би то - написав свою "повітряну лічинку". Ну ви мене розумієте.
«Запоріжжя довгий час було інертним містом і віддалене від сучасного літературного процесу, все ж таки останні роки говорять про динаміку як читачів так і письменницької активності місцевих авторів. Це і слес-змагання, і авторські вечори, і презентації книг. Література сучасного Запоріжжя тільки починає розвиватися. Саме тому ми жахаємося державної цензури, котра хоче каструвати молоду українську літературу, позбавити її актуальних тем і унікального авторського виконання», – пояснює причини своєї участі в Громадській компанії проти встановлення цензури президент літературного клубу «((«, поет і журналіст Олесь Барліг.
«Влада не розуміє, що слово давно стало зброєю, а поезія в цілому – тероризмом. Влада не розуміє. Що література стала захалявною, кожна заборона додає автору піару, і збільшує тиражі самвидаву. Їх спава відбудовувати сільське господарство, забезпечувати країну провізією, прибирати гівно. А наша справа – розвивати літературу, мистецтво, мову. Пора показати владі де її місце», – коментує один із організаторів слем-турніру, куратор акцій, поет Володимир Вакуленко-К.
«Ми знову і знову закликаємо суспільство звернути увагу на проблематику «Закону про захист суспільної моралі». Повірте, варто владі забажати, і любий сучасний письменник, художник, журналіст опиниться за ґратами. Нажаль, це не метаморфози – це наша об’єктивна реальність! Прийшов час розставити всі крапки над «ї» й виступити єдиним фронтом проти встановлення цензури і політичних репресій», – каже координатор турніру, прес-офіцер Компанії проти встановлення цензури в Україні Ярослав Мінкін.
Я б не назвала героя "оптимістичним", якщо "не зневіреним" ще більш-менш вдало, то перше геть не те.
Останнім часом я замислився над тим, які прозріння можуть бути у митців, як і чим вони можуть передбачити майбутнє - своє, людства, планети...
Складна мозаїка творчості усе ж не складається чомусь у веселкове "завтра". Усе більше стає "похмурих" фільмів, часто у назвах творів є слово смерть та ін. Випадково? Закономірно?
Висновки можна робити навіть читаючи добірки новин, там, як у краплині води, відображається те, куди "котиться" наш світ...
http://forum-vit.blogspot.com/
дизайн:
tux
розробка та підтримка:
Передрук для інтернет-видань дозволений за умови гіперпосилання на «Сумно?» та із зазначенням імені автора, а для друкованих видань - за наявності згоди автора. Всі публікації охороняються авторським правом. Редакція може не поділяти думки автора.
Арт-матеріали Сумно?: кнопки-банери, логотипи для друку.
Хочу вибачитися перед Романом за не дуже вдалий переклад російською, ще до того - не знаю, куди друкувати. Ото ж наважусь розмістити тут:
А в глазах твоих падал снег,
не спеша, январю в услугу.
Сквозь него так хотелось мне
вечеров моих прежних фугу...
Просочиться бы в блеск витрин,
затениться в еловых тенях.
Может, я и не тот - один –
был когда-то твоей вселенной.
Старый ветер любил меня,
добрый зверь в моих снах встречался.
Знала ль ты? Да и я не знал:
преходяще земное счастье.
Будто иней в босым ногам
налипает терновой кожей.
Вслед смотреть – это дань греха.
Возвращенье мое возможно.
"П'ятизнак..."
стор. 10.
***
Было все размеренно и просто.
Скрип трамвая. И заборов сны.
И в тени каштанового роста
не было предписано весны.
Он явился в ночь из ниоткуда,
не задев калитки во дворе.
И его, конечно, за приблуду
две ступеньки приняли, на грех.
Постоял: «Ужель не узнаете?»
А в руке свеча, будто свеча...
Открывая все его приметы,
спала куртка серая с плеча.
Кто-то к щелке жался: интересно! –
закряхтев из липкой темноты.
- Что за дело у того повесы?
- Хорошо, что двери заперты!
Долгий след остался завещаньем,
дождь упал лицом на ясенИ,
вдруг постигнув, что над миром тайным
не было предписано весны.