— спільнота блогів про культуру
Архів
Пов'язані теґи
2008(+),
2009(+),
2010(+),
2011(+),
афіша(+),
галерея(+),
Київ(+),
книгарня "Є"(+),
Коронація слова(+),
Львів(+),
літературна рецензія(+),
музика(+),
новина(+),
Нора-друк(+),
поезія(+),
репортаж(+),
Сергій Жадан(+),
стаття(+),
Факт(+),
інтерв'ю(+)
ВсіКоментарі
А ви все ж таки напишіть рецензію. Я свою думку аж дуже сильно не зміню, але чийсь більш професійний погляд на моїх улюблених авторів хотілось би знати. Буду з нетерпінням чекати на ваші рецензії.
Та не в тому річ, що це жанрова попса. Річ у тім, що і з точки зору жанру це абсолютно безпомічно. Ну мусить професійний сценарист знати, що кілька страшенно драматичних сцен поспіль не працюють, що десь на третьому-четвертому трупі просто перестаєш їх рахувати. Ну, а щодо дитячого мінету, який потім (концепція змінилася, ага) виявився початком чистого неземного кохання – це називається глюк у мотивації, знов-таки для сценариста неприпустимо.
До речі, мені було цікаво читати цю книжку перші сторінок з двадцять. Бо складалося враження, ніби автор приколюється. На жаль, згодом виявилося, що вона це всерйоз :(.
Можна запитати, скільки мамі років, що вона така далека навіть від Прохаська? І якось трохи незрозуміло виглядає такий розподіл літератури за віковими категоріями.
Головне у вашому коментарі, як мені здається, речення "Однаково мама не ставиться до книжок серйозно." Але ж легкі, захоплюючі і ненапружуючі книжки можуть буди нетривіальними також.
Я так гадаю
Дякую за пораду. Мабуть, я справді так зроблю. От тільки боюся, що писати позитивних рецензій не вмію, та й снобізм заважає, так що Ви зробили ведмежу послугу своїм улюбленим авторам, порекомендувавши їх мені... Але все одно дякую.:)
Погоджуюсь з кожним словом авторки рецензії. Книжка абсолютно пуста. Дивує за що їй присудили приз Бі-Бі-Сі. Другу книжку Дашвар не раджу читати, бо така ж пуста. А щодо легкого жанру, то є у нас чудові автори, просто вони не такі розрекламовані як Люко Дашвар. Наприклад для любителів детективів є прекрасний автор -Андрій Кокотюха. Сюжети захоплюючі, події відбуваються в Україні, і мова його творів гарна, без русизмів. Я читаю все, що він пише. Інший автор, якого почала відкривати для себе – це Олексій Волков. Прочитала поки що лише одне оповідання, але вже хочу читати нове. Жанр – легка містика, детектив, тріллер. Зрову ж таки – захопюючий сюжет, гарна українська мова. Але цей автор не дуже відомий, книги його видаються по 1-2 тис. примірників. Купити в книгарні не могла, хоча обійшла всі львівські. Шановні рецензенти – прочитайте хоч щось цього автора і напишіть ваші відгуки, бо така література теж дуууже потрібна.
дизайн:
tux
розробка та підтримка:
Передрук для інтернет-видань дозволений за умови гіперпосилання на «Сумно?» та із зазначенням імені автора, а для друкованих видань - за наявності згоди автора. Всі публікації охороняються авторським правом. Редакція може не поділяти думки автора.
Арт-матеріали Сумно?: кнопки-банери, логотипи для друку.
гарна рецензія. Справді, читаючи "Слугу з Добромиля", занурюєшся у дивовижний світ Галини Пагутяк, відчуєш нитку часу, яку провела авторка між буремними подіями XX століття і середньовіччям. різні історії, різні люди, але один дух.