Категоричність ніколи ще нікому чести не робила і ні до чого хорошого не призводила. Я не маю звички в критичному аналізі засліплюватися власними вподобаннями, хоч вони і схожі з Вашими.
До речі, NB: я не написала, що це прогалина в українській літературі, а – в продукуванні книг.
Окей, я обмовилася. НАМ воно не потрібно. Напряму. А от україномовним людям, що хочуть почитати щось легке, захоплююче й головоненапружуюче, воно потрібно. Инакше вони читатимуть Донцову і Марініну, чи хто там ще є, я некомпетентна. І набиратимуться російських слів, і розмовлятимуть суржиком. Як моя мама, український філолог за освітою. Бо вибору в них нема. Я не можу запропонувати мамі Прохаська, бо вона його не зрозуміє. Не можу запропонувати навіть Дереша, бо він не для її вікової категорії. Але я запросто могла б підсунути їй Дашвар. Однаково мама не ставиться до книжок серйозно. А так хоч не псуватиме собі мови. І це лише один випадків, а варіяцій на тему – мільйони.
імно єдине на що годиться подібна мукулатура – це в купі з конячим кізячком розпалювати грубку в хаті у зимну погоду
P.S. Так і не знайшла, куди вліпити фразу: "Не кажучи вже про обкладинку!" :)