дуже цікаво почитати цей нарис. я ось думаю зробити фотонарис про радянську символіку в столиці. Ні, все це є просто для себе.
А, ну тоді зрозуміло -:) Але "радянське мистецтво" – воно ду-у-уже різне в різні періоди. Одна справа, коли є свобода друкованого слова, як у 20-х, (хоч і відносна, ну але все одно дієва – бо, наприклад, естетична вартість відверто ідеологічних антибільшовицьких творів, як правило, все-таки не надто велика) і коли її немає. Звісно, кайф можна у всьому знаходити (особливо якщо це стосується дослідників), але все одно українська радянська література з середини 30-х, як на мене, починає жити з тавром неповноцінності. Ті ж шістдесятники писали свої твори так, наче двадцятників ніколи й не було, хоча ще залишалися живі свідки... Порівняти, наприклад, "Без грунту" Домонтовича й "Собор" Гончара... Мда...
Офігенна реца. Хоча я вже прочитав книжку, тільки зараз повністю зрозумів, чому вона мені сподобалася.
власне не тільки час ренесансу а і час "застою" і "сталінського ампіру"....просто хзахоплююсь його загальною фантастичністю.
я взагалі висловив своє ставлення до ряадянського мистецтва. і сказав що радянське мистецтво мені подобається "ширше" ніж автору.:)
Андрію, це все прекрасно, тільки де Ви тут знайшли соцреалізм? Ним там і не пахне -:)
дуже перепрошую за невтемний коментар, але – чи можна було б у найближчі дні у когось перехопити цю книжку почитати?
а рецензія цікава...