цікава письменниця і чудове інтерв"ю.
a мініатюри, як на мене, дещо нагадали "Джалапіту" Емми Андієвської.
мені особисто імпонує його відверта амбіційна творчість. так тримати)
а пан Северин вже визначив, шо Любко "досконало" знає про пиятику, життя та кохання) отже?.. читав та розумів, про шо читає)
браво, Любку!
Нє, я не неофіт... Я член таємної терарістіческої красної боротьбістської сєкти ім. Блакитного ось уже три роки... Проти аранжевої чуми боремось -:) Ага забув, Че Гевара – наш кумир ))))
Щодо "плутання" літератури, політики, естетики, ідеології... Мені здається, що просто таким був час. Хтось дистанціював творчість від злободенщини, ідеології чи політики, але таких було не так вже й багато – неокласики, з великою натяжкою Домонтович, Підмогильний... Так і то той же позаідеологічний у творчості Зеров брав активну участь у літдискусії 1925-28 років. Повторююсь, дуже легко судити про щось заднім числом з позицій сьогодення, не пробуючи вклинитись у контекст. Звісно, я дещо надміру узагальнив – але такий формат статті.
Шановна Василисо, продуктивніше буде, якщо ви скажете, з чим саме ви зі мною не згодні. Як то кажуть, імєна, фамілії, явкі. Тоді й поговоримо, я скажу, на чому я грунтувався, що читав, аналогічно – й ви.
Я й не претендую на те, щоб відкрити Америку. Просто висловив свою точку зору, що література 20-х років назвичайно цікава й якісна і її слід читати й осмислювати – от і все. Ну й не тільки, але то вже інша історія )
А за цвинтар – міг і помилитись. Зараз під рукою немає відомостей, щоб перевірити.
так, я вже побачила на сайті видавництва
хороша серія!
зі. на жаль, в основному тексті не зможу виправити правильну назву
Так, уже є друга книга. Називається "Як не скарб, то пожежа". :)
Ще раз дякую за увагу до книги :)
Та наче вже бачив десь у продажу книгу №2 з двох частин.
Дякую за чудову статтю. Українською ще не читала, але дуже хочу.