26156

До речі, було б що "розкручувати", були б ті тексти, а то вже аж десь у Криму вже пишуть українською європейські романи. А ось це-о приклад, напевно, наочний, як треба самому все робити і не чекати "дядь" і "тьоть", які покличуть та по голівці погладять. Самому треба все робити, якщо ти вважаєш себе справжнім письменником, а не письмаком чи підлабузником. Вчіться...

йой - заздрю дівчатам, здатним призводити до таких ефектів

про 5 сторінок скажу таке: класно, коли думок багато, але ж це не літературознавчі дискусії - забагато думок ніхто не читатиме, як правило. тож не сказала б, щоб аж так замало...

класна відповідь.
я не зовсім із нею погодилася б - мені видається, що хтось пише для "простих людей", хтось - свідомо працює на "меншість" - альтернативну, інтелектуальну, будь-яку іншу, але меншість. поза тим, навіть та меншість перетинається з колом "простих людей", тобто міститься таки В, а не Поза суспільством.

і тут так само додам - про поетів чи прозаїків, - поетам часом складніше писати рец-ї на вірші, думка прозаїка часом цікавіша, бо справжні поети мають свою думку про творчість одного з колег або колежанок, несправжні (думаю, всі розуміють, про що я) у жодному разі не цікавляться рецензіями, бо самі знають, що вони - найгеніальніші, все інше, підтримуючи заданий лексикон, вибачайте, не їбе. а ось для простих, або естетів, або професіоналів - будь-кого - відсторонений погляд і цікавий.

і тут же про "добре/погано" - однозначність буває не завжди. "добре" пана А то є "погано" пана "Б". Себто цікавіші власне враження, приклади, характеристики - вони тут є. особисто я тут це бачила. мені трохи бракувало не оцінки загальної, а оцінки техніки й більш виразного позиціонування цього автора - як самобутнього, або як одного з низки послідовників певного напряму, умовно кажучи. але це вже мої проблеми, як-то кажуть.