Особисто мене ніщо так не засмучує, як широко поширене серед сучасного українського середовища погордливе ставлення до так званого "масового чтива".
Останнім часом, незважаючи на кепкування оточуючих, прочитав по книжечці практично всіх представників сучукрліту. І повинен сказати, що загорнуті в модерні мовні засоби високоінтелектуальні рефлексії навколо прописних (біблійських) істин викликають в мене таку нудоту, що важко передати словами.
Книжковий ринок може розвиватись тільки за наявності читачів (сам скочуюсь у прописне). І, на мій погляд, дуже помиляються, ті які думають, що інтелектуальна українська проза здатна примножити їх (читачів) кількість. Це може зробити лише масова, комерційно успішна література.
Та ж Дашвар досить добре по суті показала в "Село не люди" прірву між сучасною "інтелігенцією" та реальним життям. В конкретному випадку сільському.
Я впевнений, що твори Дашвар принесуть не менше користі, ніж роздуми, приміром, Забужко.
При цьому, і це головне, Дашвар успішна комерційно, що, звичайно, вибачити не можна.
З повагою
Сергій
У мене є ілюзії щодо того, що цей процес може розвиватись разом із літературою. І я не згодна, що кількість прочитань - самоціль)))) Якщо є що донести текстом - то так, тоді добре, щоб до більшої кількості людей, але все одно - це не пріоритет, нмд;)
А збільшувати кількість того, що наперед називається чтивом?.. Це може мати комерційну вигоду для того, хто з цього отримує зиск. Але радіти цьому всім іншим я не бачу приводу:).
не хочеться відповідати питанням на питання, але власне чому ні? Я не думаю, щоб українські письменники та видавці були проти, аби їхні книжки продавалися великими накладами. Як на мене, для того книжки й створюються, щоб їх прочитали якомога більше людей. У Вас якісь інше бачення книговидавничого процесу?
"спроба створити масове чтиво однозначно має вітатися" - чому?
банальність думки, еге ж? на новаторство у епістолярному жанрі я ніколи не претендувала... і на гіперболізовану індивідуальність також... погодьтесь, 99,9% того, що Ви прочитаєте у будь-якому жанрі, не є тим, чого Ви не знаєте.
а істерія щодо "сегменту російського ринку".... псевдопатріотичний пубертатний період культурного сегменту України ніяк не закінчиться...
якби Ви написали про "свою нелюбов до цього видавництва", я б не сперечалась... "Та й, Вам ще не набридло пропихати російські видання?" мало схоже на здорову критику на адресу власне "Іностранки"...
пане Максиме, перепрошую, якщо у моїх словах Ви побачили хоча б натяк на особисту образу. то була виключно спонтанна емоційна реакція на репліку, що шокувала мене своєю банальністю та шароварщиною на тлі попередніх обгрунтованих і послідовних коментарів. щиро кажучи, просто не очікувала такого однобокого підходу до проблеми українського книговидання.
якщо виникне бажання, можемо якось подискутувати на цю тему.
Олеже, не жартуй так з анонімками гггггг
вони бувають яросні очєнь )))))))))))
Що до 99,9%... цифру я зменшив би, проте це правда, позаяк постмодернізм не здатен виробити чогось нового, а лиш грається з конструкціями фабули. та це не означає, що критика має стояти на місці. якраз що-що, а критика ще має можливість розвиватися, проблема лиш в тому, що на пост-совку немає критики.
я й гадки не маю що означає слово "пубертатний", але здається сенс зрозумів. Іностранка, це одне з тих видань, яке робить собі ім*я на кількостях, на тиражах, по суті ніколи не відкриваючи нових імен. Не скажу що це погана справа, проте це видання не заслужить великої поваги у своїх колах.