ну, отаке - це якраз не проблема))
щось мене надто гладять за шерстю, аж незручно...
Наталю, ти - авторка!))) І собою таки справді потрібно пишатися. Надто якщо вмієш отако писати.
дякую, сподіваюся, що таки вгадала з характеристикою.
знаєте, я сама не люблю таких віршів теоретично, бо вони надто "прості", мене ж тягне до осучаснень та експериментів. але Романенка читала із задоволенням. запам'ятовується й "пробиває"
хороша рецензія, звертає увагу на книжку саме тої аудиторії, якій книга підходить. Романенко - дуже, дуже хороший автор. Був і залишається одним із моїх улюблених і особливих.
ну, цікавістю порталу - та. собою - ну для чого ж) нецікаво якось пишатися.
фоту якось пошукаю, добре, раз тут вже такий примус))
ну, в принципі, цілком логічно, що є, згодна. але ж йшлося про загальний, домінантний настрій. ну й до того ж, по-перше, все досить суб'єктивно, а по-друге, запхнути в рецензію кожен віршик і кожен рядочок трохи нереально - на жаль чи на щастя, не знаю
та це не було зауваження до рецензента. і нічьо страшного, шо цей віршик Ви минули увагою. це я хтіла Олєжку реабілітувати в глозах громадськості, бо єслі хто не читав Речовин, то може і не схотять, мало лі:)