— спільнота блогів про культуру
Архів
Пов'язані теґи
2008(+),
2009(+),
2010(+),
2011(+),
афіша(+),
галерея(+),
Київ(+),
книгарня "Є"(+),
Коронація слова(+),
Львів(+),
літературна рецензія(+),
музика(+),
новина(+),
Нора-друк(+),
поезія(+),
репортаж(+),
Сергій Жадан(+),
стаття(+),
Факт(+),
інтерв'ю(+)
ВсіКоментарі
ой, а я Розмови навіть у руках тримав, але вибір впав на Знімки =) щодо Розмов з Богом, проглянув швидко, але чогось злякала тематика.. обіцяю виправитись
Зверніть увагу ще на "розмови з Богом" Богдани ж.
Але зе цією біжіть, ага, вона гарна;)
читати-читати, якнайшвидше..бігти до полички, хапати книжку, ледве не забушви за неї заплатити.. дуже захотілось, дякую. останнім одкровенням для мене стали Непроявлені знімки Богдани Матіяш.. цікаво продовжити цей візійний ряд Бостонджазом
У мене, якщо чесно, було таке враження після прочитання "Галатеї", що письменнику не тридцять років, а дев'яносто, як і Асару. Роман страшний уже в тому, що вбиває людську психіку, нищить її, не залишаючи надії на порятунок.Маю думку, що письменник досліджував психологію, а це, певно, вже є її практика? І звідки ця депресія, безнадія, цілковите божевілля? Десь на середині роману починають виникати думки про самогубство, тому що виходить жити, щоб жити - не варто. Бо завтра ти будеш старий, а післязавтра - опинишся у старечому притулку? Фінал людського життя - там? Чи не зарано думати про таке в такому віці? А щось світле і радісне - не можна написати? Це - несподобалося. А сподобалося, що все-таки є сюжет, бо зараз - це така рідкість: прочитати щось сюжетне.
Дякую за чудову рецензію, якщо можна так висловитись. Книжка (скоріше - артефакт) дійсно хороша. Як і "Квіти Цмину"
Мудро! Дякую:)
дизайн:
tux
розробка та підтримка:
Передрук для інтернет-видань дозволений за умови гіперпосилання на «Сумно?» та із зазначенням імені автора, а для друкованих видань - за наявності згоди автора. Всі публікації охороняються авторським правом. Редакція може не поділяти думки автора.
Арт-матеріали Сумно?: кнопки-банери, логотипи для друку.
Потужна рецензія! Авторці - респект!