— спільнота блогів про культуру
Архів
Пов'язані теґи
2007(+),
2008(+),
2009(+),
2010(+),
2011(+),
«Клуб сімейного дозвілля»(+),
Грані-Т(+),
дитяча література(+),
Дуліби(+),
Кальварія(+),
Коронація слова(+),
література(+),
молоді письменники(+),
Нора-друк(+),
роман(+),
стаття(+),
сучасна українська література(+),
сучасна українська проза(+),
Факт(+),
Фоліо(+)
ВсіКоментарі
Совсем не нудно. Я первым прочитала "Контрабас", и мне сразу захотелось прочитать ещё и "Парфюмера", о котором много слышала до того, но как-то все руки не доходили. "Парфюмер" великолепен, "Контрабас" тоже. Странно, почему после прочтения "Контрабаса" автору не захотелось читать Зюскинда? Ведь дело не в том, что у басиста скверный характер, а в том, что автор этот характер мастерски описывает, проявляет. Зюскинд очень тонко и точно проникает в человеческую психологию. В его произведения погружаешься сразу, и оторваться уже невозможно. Я обе повести прочитала на одном дыхании. Талантливейший писатель!
Якщо можна, то подивіться, будь ласка, вихідні дані! Цього просто не може бути! Ми ніколи не друкували тексти червоною фарбою.
Вас цікавить місто, чи крамниця?
Почуваю себе таким собі Павликом Морозовим, але я далека від думки, що у Харкові, або ще десь "пірати" додрукували додатковий тираж.)
Можу сходити у книжковий, це до речі, Ємпік, та подивитись вихідні дані книги, якщо вам, звісно, цікава ця інформація.
Це дійсно, дивна ситуація.
Бо шрифт у романі таки червоний, від якого просто палахкотить в очах)
ні, немає. якби був, то вона би поставила статтю сама.
Ага. "Музей" напханий пасажами, які доречніше виглядали б у публіцистиці та наукових розвідках. Тому текст дійсно вийшов дуже "менторський" і дидактичний. Можливо, щоб "наблизити" його до масового читача, авторка додає туди сексу, матюків і емоцій, але вони виглядають якось вульгарно. Замість голосу розкомплексованої інтелектуалки чується голос неврівноваженої істеричної "учілки".
дизайн:
tux
розробка та підтримка:
Передрук для інтернет-видань дозволений за умови гіперпосилання на «Сумно?» та із зазначенням імені автора, а для друкованих видань - за наявності згоди автора. Всі публікації охороняються авторським правом. Редакція може не поділяти думки автора.
Арт-матеріали Сумно?: кнопки-банери, логотипи для друку.
Мене дивує підхід автора до деяких речей. Щоб не відчувати інтелектуальної неповноцінності, треба тягнутися до рівня знань письменника, а не дорікати йому тим, що він знає набагато більше, ніж його читач. Навпаки, інтелектуальні міркування дуже захоплюють, вони змушують мозок працювати на інших обертах, що аж ніяк не може бути нудним. Ще дивує думка про "несолідність" автора при описі походеньок свого героя. До чого тут вік письменника? Він змальовує життя і особистість свого персонажа, отже, і всі притаманні ПЕРСОНАЖУ, а не ПИСЬМЕННИКУ почуття. В цьому й виявляється майстерність. А Загребельний справжній майстер слова, один з кращих (якщо не найкращий) сучасних українських письменників. Його читати - суцільне задоволення. В стилі, звичайно, нічого нового - як і в усіх письменників, бо стиль - це й є людина. Але ж який в нього стиль! Це справжня література, яка вже стала класикою.