— спільнота блогів про культуру
Архів
Пов'язані теґи
2007(+),
2008(+),
2009(+),
2010(+),
2011(+),
«Клуб сімейного дозвілля»(+),
Грані-Т(+),
дитяча література(+),
Дуліби(+),
Кальварія(+),
Коронація слова(+),
література(+),
молоді письменники(+),
Нора-друк(+),
роман(+),
стаття(+),
сучасна українська література(+),
сучасна українська проза(+),
Факт(+),
Фоліо(+)
ВсіКоментарі
Навпаки, справа не в маргіналах, а в надто широкому розповсюдженні масових персонажів, збудованих на числених спрощених стереотипах.
Доходить до того, що нині типаж "молодої людини" вибудовують як "тусовщика", персонажі такого типу часто існують тільки в атмосфері розваг, відпочинку, "п"янок" і т.і. Те, що такі люди ще ходять на роботу, літераторів не дуже цікавить - адже для правдивого опису трудової частини життя героя треба вникнути у багато дрібниць. Чимало суч. укр. письменників себе не сильно цим обтяжують.
І Вам дякую)
Власне те, про що Ви пишите це проблема того самого посту. Не знаю чому всі так не люблять це слово) Маргінали зараз більш популярні як герої. Мені це тільки що нагадало часи Сервантеса - про рицарів пишуть, але їх вже не існує. Ну або американський сінематограф середини ХХ сторіччя, який на десятиріччя (можу і помилятися) повернувся на ковбойщині. Тож не обов*язково це має бути буквальним(!) відображенням реальності (хоча з іншої сторони, мистецтво це таки відображення реальності).
Ну власне я це і написав, що постмодернізм не займає домінуючого місця у світовій літературі, хоча його вплив й важко осягнути повною мірою.
А де це "Сьомга" з червоним шрифтом продається? Ми друкували два наклади - 3 тис. і 2 тис., але чорним!!!!
А мені стаття сподобалася:) Все в тему і з гумором. Критику, зазвичай, ніхто не любить... і критиків у тому числі (а ще бідкаються "Де наші критики?")
З приводу змісту збірки нічого не можу сказати, ще не читала, та тепер обов*язково куплю і прочитаю. А що до назви — справді дуже тупо:)))
Коли бачиш такі "ляпи" складається враження, що тебе мають за дурника. Таке ж враження, як у супермаркеті, коли побачиш на цінниках 99, 99 грн. Або ціну без дисконту малюпусінькими літерами...
Книга — товар, але специфічний товар. Треба мати повагу до читача!
Дякую, цікава стаття.
Відмітив для себе таке: "Давайте поставимо собі питання: чи взагалі прагне цього українська література? Успіху, впливу, впізнаваності, слави, великих тиражів."
Так, справді, для літератури це все потрібне, але зовсім не прийнято говорити, що все це дістається їй не як привілей, а як винагорода - за відповідність певним суспільним очікуванням, потребам. В мене як звичайного читача (не критика) немає потреби прочитати саме (пост)модерністський твір, але в мене є незреалізована можливість прочитати інакше (не в повсякденному дискурсі) про себе і про мій світ. Укрсучліт натомість часто пропонує читати про персонажів, більш того, захоплюватися й перейматися ними, - хоча вони й близько не відповідні мені. Мова про експлуатацію письменниками різних стереотипів на тему "про це так круто можна написати"...
Думаю, між іншим, що думки про домінуючу роль постмодернізму в сучасному світовому мистецтві - це теж свого роду такий стереотип.
От халепа... Навіть не думала, що статя може справити таке враження)
Тим більш, що я велика прихильниця творчості того ж Дереша. Була просто в захоплені, коли відкрила його для себе.
Може стаття вийшла й різкувата, але знаєте, трохи дратуєшся, коли бачиш нашвидкоруч сфабрикований товар. Телепнем здебільш почуваюсь я, коли не розумію навіщо робляться ті, або інші речі.
От, наприклад, хотіла придбати у крамниці "Сьомгу", Софії Андрухович. Розгорнула книгу - червоний шрифт! Все. До побачення. Не стала навіть і читати, щоб не перенапружувати зір. Скажіть мені будь ласка, як реагувати на такі речі? І навіщо воно??? Для піару? І так далі і так далі...
"Декамерон" був останньою краплиною, і потрапив під гарячу руку.
Так вже склалось))).
Але, хай там як,щиро дякую за відгук.
дизайн:
tux
розробка та підтримка:
Передрук для інтернет-видань дозволений за умови гіперпосилання на «Сумно?» та із зазначенням імені автора, а для друкованих видань - за наявності згоди автора. Всі публікації охороняються авторським правом. Редакція може не поділяти думки автора.
Арт-матеріали Сумно?: кнопки-банери, логотипи для друку.
Дуже влучно.
Як не дивно, читаючи роман, я теж згадувала Ремарка. Забужко не вистачає його універсальності, простоти й ненав'язливости, без яких "Музей..." ніколи не стане масовим чтивом. Комплекси, емоції, повчання так і пруть. Плюс потужний зсув убік публіцистики - аж до межі - що читаєш, як газетну статтю якогось ментора-дисидента.