в такому разі я можу припустити, що людям просто цікаво читати саме про себе (ну, мовляв, кожен плаче про себе)
література-ринок-попит-пропози ція. отже людям про це просто не цікаво читати. ну або якщо глибше (з культурологічної точки зору): письменник є продуктом культури, і якщо він не пише про щось у своїх книжках, то і культурі (тобто соціуму) про це не цікаво читати...
у якомусь з інтерв*ю я чув про подружжя українських письменників-бухгалтерів, що пишуть у своїх детективах про бухгалтерію, при чому вдаються у подробиці дуже сильно. я цього не читав, але чомусь впевнений, що про деталі цієї професії мені не дуже цікаво було б читати.
мені цікаво читати хіба що про професію рекламщика, співака, актора, режисера... (непересічні професії, правда? отже, певною мірою маргінали) інші професії цікаві (особисто для мене) щоб бути більше ніж маленькою деталлю, якщо на них зав*язана частина сюжету і зроблено це добре, а це не так вже й легко.
Я не хочу обговорювати "феномен" Люко Дашвар (як на мене, якийсь претенціозний псевдонім, треба бути простішим), я про саму книжку "Молоко з кров'ю", тільки но прочитала. Згодна, цікаво виписана сюжетна лінія, але все, що буде попереду очікуване, передбачуване. Можливо молоді й треба таке читати, щоб не занапастити життя, як ота дурна Маруся, яка ні собі, ні оточуючим жити не давала.
П. Норо!
Відповідь надіслала у особисті повідомлення.
ОК, сьогодні ж і прогуляюсь)
Маю надію, що вона там ще є)
" «Уряд Юлії Тимошенко» Сергія Рудченко." А хто такий Рудченко?Глюк Ангеліни чи Міняйло?
Так, рецензія дійсно чудова. Захотілося прочитати книгу, та я боюсь того самого...
а мені її твори більше подобаються, ніж, скажімо, несусвітні небилиці Світлани Поваляєвої. оце вже точно брєд!а в Карпи хоч якийсь зв"язок спостерігається...
Особливо хороша, на мою думку, книжка "50 хвилин трави, або Фройд би плакав".