— спільнота блогів про культуру
Архів
Пов'язані теґи
2007(+),
2008(+),
2009(+),
2010(+),
2011(+),
«Клуб сімейного дозвілля»(+),
Грані-Т(+),
дитяча література(+),
Дуліби(+),
Кальварія(+),
Коронація слова(+),
література(+),
молоді письменники(+),
Нора-друк(+),
роман(+),
стаття(+),
сучасна українська література(+),
сучасна українська проза(+),
Факт(+),
Фоліо(+)
ВсіКоментарі
Мелодраматичний твір. Я взагалі-то українською не читаю. Так, принципово, бо в школі примушували. Але тут у "Вечерк.сом" бачив оголешення на цей твір із адресами крамниць, де можна купити. Ну я не знаю. Ну не українське воно і все. Не українське. Типу Гамсуна чи когось іще, але Чейза люблю.
Видно, Лариса Денисенко трохи забула, що пише для дітей, і переускладнила книжку:(
Так то воно так, і в 11 років дитина може з цікавістю читати про Цюцю Пе, але для цього дитину треба терпеливо заохотити в читанні. Проте все ж, за великим рахунком, Цюця Пе - це саме дитяче, а не підліткове читання.
Не знаю, я коли писав про першу книжку, то давав її читати дівчинці 11 років, то сподобался дуже. А от від другої вона в меншому захопленні:(
Перша книжка з Цюцею Пе - непогана. Взагалі у дитячій прозі у Лариси Денисенко, як на мене, виходить краще - фантазія не заходить у протиріччя з психологічною достовірністю:)
Є також одне але... - у Цюці Пе досить обмежена аудиторія - дівчатка віком 7-9 років, яким то треба читати разом з батьками (так багато тексту їм важко подужати самостійно, і вони можуть втратити інтерес до читання взагалі).
Аж захотілося побігти, купити і прочитати про Вовчика :)
Отличная книга!!!
Это поймёт тот, кто находился в похожей ситуации !!!
А всякие нудные описания природы и подобное к классикам!
дизайн:
tux
розробка та підтримка:
Передрук для інтернет-видань дозволений за умови гіперпосилання на «Сумно?» та із зазначенням імені автора, а для друкованих видань - за наявності згоди автора. Всі публікації охороняються авторським правом. Редакція може не поділяти думки автора.
Арт-матеріали Сумно?: кнопки-банери, логотипи для друку.
Цікавий дискурс утворюється навколо сестер Богдани і Дзвінки Матіяш.
Щодо "Роману про батьківщину" Дзвінки, сумніваються, чи то проза взагалі? Бо надто поетизоване письмо.
Щодо "Розмов із Богом" Богдани, сумніваються, "та й чи вірші то взагалі?"...
Такі от вони унікальні, ці сестри-письменниці, не вписуються у звичні рамці.
А це ж ПРЕКРАСНО!!!
:)
Дуже мені близьке ідейно і приємне формально письмо обох.