Після такої, хоч і коротенької рецензії, книжку прочитати хочеться :)
А це, напевно, одне із завдань рецензетна - зацікавити читача.

Із рецензії Роксолани Човбан видно, що ця книжка "не її", саме тому рецензентка намагається переробити твір на краще, згідно зі своїм поглядом на літературу.
Її не цікавить, чому саме Дзвінка Матіяш подала поетичні, ритмізовані фрагменти несегментовано від прозових шматків тексту, Роксолану це просто не влаштовує, і тому вона пропонує свою редакцію твору.
У тексті рецензії не висвітлено особливостей стилю письменниці, нема нічого про зміст, тільки трошки йдеться про форму.
Щодо перейменування на «З цього можна зробити кілька віршів», то це невиправдана багатослівність, як і згадувана назва «З цього можна зробити кілька оповідань».
Від книжки я в захопленні, радію, що спершу прочитала книжку, а не рецензію, бо не впевнена, що після цієї рецензії зацікавилася б книжкою...

Можливо, я висловилася різкувато, але щиро, вибачте за відвертість :)

Згоден з Роксаланою Човбан.
Дзвінка Матіяш і справді потрапила в тенета поширених упереджень до прози - мовляв, її, з одного боку, писати простіше, з іншого - прозову книжку купуватимуть більш охоче. Видно, з подібних міркувань авторка вирішила переробити задум збірки віршів у прозову книжку, причому на 80% (крім першої новели про малу дівчинку і ще кількох невеликих місць) це було зроблено суто механічно, ледве чи не шляхом "розпрямлення" поетичних рядків. Звісно, читати такий текст важко, причому, як правильно підмітила Роксолана, для полегшення сприймання читач все одно робить, свідомо чи несвідомо, зворотні дії - відновлює поетичні рядки, відшуковує поетичний ритм і т.і.
Втім, незважаючи на недоліки, книжка справді засвідчила талант Дзвінки Матіяш-прозаїка, на жаль, поки що більшої міри прозаїка потенційного. Для прози їй потрібно, по-перше, перейти від навіювання до "просто" оповіді (як у Тараса Прохаська, справді, порівняння доречне), по-друге, творити героїв дещо інакше, ніж ліричних героїв поезії. В першій новелі, про дівчинку, в неї це вийшло, шкода тільки, продовження майже не отримало.