Непогана рецензія. Хоча я так і не помітив однозначного "дзвіночка": ватро читати роман чи ні. Дозволю собі декілька думок з приводу...
Стосовно "гіперлінків" на інші тексти, то, як на мене, перебору не було. Це і є той "дотик" до вже розказаних історій, який властивий постмодерним творам. І який віздправляє знаючого читача до прочитаних раніше текстів і створює для нього ілюзію обраності, а незнаючому відкриє щось зовсім нове. Думаю, автор з самого початку хотів сконструювати текст-калейдоскоп.
Стосовно перенасиченості прикметниками -- згоден. Але всі початківці цим грішать:) Їм здається, що мова занадто скупа і суха. От і з"являються "Зорі оповиті таємничим серпанком, шоломи вояків блискучі і сріблясті". Якщо би автор зловживав прикметниками в другому або третьому романі, -- варто було б задуматись. А так -- простіть йому:))
А ще видно, що рецензент ніколи не тримав в руках кіносценаріїв:)) Бо інакше би знав, що сухішого тексту ще треба пошукати. Все зводиться приблизно до наступного:
" Іван взяв сокиру з лавки.
-- Іван кричить:"Зарубаю, курву!"
Іван вдарив Марічку сокирою в ліву скроню. Голова Марічки розкололася на дві частини".
В цей короткий шматок вкладається як мінімум дві сторінки книжкового тексту. При виготовленні фільмів за експресію відповідальні режисер і актори, а не сценарист. Завдання останнього -- вдало вибрати місце дії і прописати логічну її послідовність. Навіть діалоги придумують спеціальні "майстри діалогів".
Тому детально промальовані сцени, які легко уявити навіть обділеному фантазією, -- це ознака скоріше "проживання" автором тексту, а не кіношності останнього.
На закінчення я би однозначно порекомендував прочитати "Карпатський звіринець". Роман веселий, смішний і легкий. А перечислені рецензентом огріхи в більшості своїй хоч і справедливі, але помітні хіба що для літературознавців.

Ви також, мабуть, не скоро прочитаєте книгу Сандри Мост та її друга Сергія Димовецького "Не надо умирать", бо її чогось не беруть у видавництвах. Але для мене святий заповіт Селенджера: подумай, що ти б хотів прочести більш за усе? Сядь та напиши.
Теж дуже вдячна за розмову.

Є різниця у тому, що у варіанті "варто відволіктися на щось інше" я начебто закликаю зайнятися чимось іншим, а це не так.
Книга дійсно не викликає тривалого негативного переживання, навпаки.
Для мене суть кожної книги у створенні надзвичайного світу, а матеріал до створення то є доля та переживання людей, нас з Вами, наших рідних та знайомих. Здається, я трохи відійшла від теми.