Дякую за коменти!:)
Щодо мови, то таки направду нею й досі говорять волинсько-поліські дідусі-бабусі! Автор не забув про їх говір до найменшого слівця...
Однак, знаєте, про що й досі думаю?
Зазвичай неймовірно хвилюєшся за головного героя, співпереживаєш із ним, вболіваєш... А тут... Таке враження, що мені більше було шкода Зосі, бо вона так по-геройськи врятувала селян від поляків! Ще й постраждала безневенно...
Натомість Яків часто вів себе якось нерішуче й відсторонено, щось на кшталт: я нічого не знаю, моя хата скраю...
Може, я не дуже пильно читала текст, але саме так наразі думається...
Я щось не зрозумів на чому грунтуються стовпчатість і недоторканність. Це якесь табу? Чи такі висновки є наслідком відсутності гострої критики у ЗМІ в адресу передовиків укр. літ-ри?
Один літературний дядько (Михалко Скаліцкі) з моєї подачі узявся читати ДепешМод. Та невдовзі повернув мені книгу з коментом типу: коли це читаю прям відчуваю як у голові утворюється вакуум. А я на той момент уже прочитав книгу. Правда трагічно?
Книжка дійсно цікава, хоч й читається не дуже швидко, проте залишає монументальні враження, особливо остання сторінка...
мені теж увесь час здавалося, що наприкінці він має померти, але закінчення Лиса, як на мене, найоптимальніше. читалося дуже легко і швидко, напевне тому, що така мова мені дуже знайома. серед уього, що видається останнім часом, цю книжку можна назвати "книжкою". а ось тут - мої враження від книжки:
http://wo-ist-freiheit.livejou rnal.com/147158.html
Щось я нічого не розумію... Точніше, нічого не розумію в тому, як має виглядати рецензія... Ця схожа на розширену анотацію... Декілька слів про атмосферу, час є... Але, мені здавалося, рецензія має бути більш критичною, ти що...) А так, непогано.
Дякую...
Я так зрозумів що рецензія має бути критичною, якщо є що критикувати. У тому ж випадку, якщо все довподоби, чому б не похвалити ))))