Не провінційний, не джаз
Класика жанру: ударник, ритм, соло і бас. Нічого зайвого. Таке враження ніби слухаєш живий виступ, але з дуже якісним звучанням або, як то модно казати, саундом. Тай взагалі, диск, як для епохи девяностих, записаний незлецько. Мало хто з музик невідомих широкому загалу міг тоді видати пристойної якості альбом. Щоправда й для самої Рутенії диск видався не характерним ...

Є цікава теза про те, що художність літературного твору визначається мірою подивування. Справді, наскільки зачудовує та чарує світ, скажімо, "Маленького принца" і, з іншого боку, відштовхує своєю прозорістю та самозрозумілістю той таки "Алхімік" Коельйо. Ось і в музиці так. Людині мислячій, яка вже знає хоча б те, що "вона нічого не знає", дуже складно знайти бодай щось цікаве та "дивне" ...