Львівський Новий Рік у підпіллі
І ось настав 365 день 2005 року. Задумавшись над глобальною сутністю нашого буття, ми усвідомили, що то останній день цього року і потрібно його як слід відсвяткувати, бо перший день 2006-го може і не прийти (не наступити, не надавити своїми важкезними лапами "вогняного собацюри" на наше, а може й не наше майбутнє). І от почалося таїнство підготовчого періоду (ніхто з гостей нічого не знав) - усі просто чекали святкування.
Весь люд зібрався близько 23:00. І вже за 15 хв. до Нового Року нам сказали: "Шановні, а чого ви взагалі сюди приперлись?" Після чого нас попросили одягнути курточки, взяти свої, і не тільки свої, торби і люб’язно "послали" вийти з приміщення на вулицю. Як виявилось - перші секунди Н.Р. було заплановано зустріти саме там. Отже ми, як культурні люди, які не вживають алкогольних напоїв, озброїлись пляшками незрозумілого кольору отрути з шаленими бульбашками, тобто колою, якою потім несамовито напивались, весело патякаючи один з одним навколо ватри.
Але на цьому святкування лише починалось...
Ми повернулись в зал, тишу в якому перебивало гуркотіння калорифера, який замість того, щоб обігрівати приміщення, весело жужав. Наступним кроком нашого святкування був перегляд відео, на якому троє з організаторів свята, блукали Львовом в шокуючому одязі і приколювалися над людьми. Потім були різноманітні конкурси, розіграші, сценки, музика і всяка інша всячина.
А коли вже стало зовсім пізно, навіть як для Нового Року, почалось цікаве дійство, дуже схоже на концерт. І це було те, заради чого ми там зібрались. Отже, спочатку виступив гурт "ДС" (як потім вияснилось, -- "Дистанція спокою"). Можу сказати, що назва справді відповідала їхньому стилю виконання, оскільки це були пісні в стилі rock, але романтичні. Народу дуже сподобалось. Учасники гурту справді віддані своїй справі, що й довела їхня вокалістка. Вона, заради виконання 2-ох пісень, відмовилась від поїздки на Новий Рік в Білорусію.
Але родзинкою нашого "новорічного кексу" став виступ гурту "Гравітсапа". Вражає їхній стиль виконання, адже це rock з елементами hard-core і reggae.
Вже з перших хвилин виступу публіка завелась і дружньо ковбасилась попід сценою. Ритму також задавала зелена жабка (іграшкова), яка впродовж усього концерту весело теліпалась зі сторони в сторону, висячи на мікрофоні вокаліста Джабо. Хлопці виконали шість пісень: "Пінопластова стіна", "Два мільярди секунд", "Шпіль", "Обломився", "Немодна мода" і "Україна вольная". За брєдовими, на перший погляд, текстами, сховався досить таки глибокий зміст. На мою думку цей гурт нічим не поступається іншим, більш відомим.
Їх виступ підтримав чудовий настрій гостей, і на такій веселій ноті свято закінчилось.
Всі кудись порозбрідались. Хто - додому спати, а хто - гуляти і продовжувати святкування. Особисто я, радіючи з того, що "вогняний собака" все ж таки причалапав до нас в гості разом із першим днем нового 2006 року, блукаючи вулицями міста, доблукала до свого дому і з купою вражень і думок лягла спати.
От такий то львівський Новий Рік.
P.S.Якщо хтось бажає почути гурт "Гравітсапа" власними вухами, то можете скористатись "Гравітсапа-інфо": відправте смс з своїм іменем чи ніком на # +3 80976719044, і вкажіть свій e-mail або ж # мобільного телефону, на який вам відправлятимуть повідомлення про наступні виступи гурту.
Наталія Кузіль
П’ятнадцятого грудня нуль-п’ятого рочку в київській Чащі відбулася прес-конференція та концерт Фактично Самих (читай: Факсів). Ну шо ж, тепер траблів з акредитацією зовсім не було, за що і перша дяка. Друга дяка за наданий альбомчик, на який рецензія буде найближчим часом (а може й вже є :) ). Але ж, як заведено у цього гурту, пресушка не почалася вчасно. Ну не могло такого бути. Але було помічено на ній багато знайомих облич, приємно, що прогресивний і дуже різнобічний український гурт не забувають :). Зайшовши на другий поверх "Чащі" ми всілися прямо навпроти кмер (а що ми не звйозди?) :). Та згодом зрозуміли, шо даємо жару цим і втікли куди можна далі :). Люд брав інтерв’ю у всіх, кого вони тільки там могли зустріти, але не у ФакСів, ясно-красно, вони там ще не намалювались. Вдруге стало приємно від того, що в альбомі, на відміну від попереднього, немає матюкацій. От, до слова, не можу не згадати, що дуже гламурний піпл з ТЕТу сидів напроти і жував цигарки, бє і ще раз БЄ. Почалася прес-конференція.
Ми втікли від ТЕТу поближче до камер, нє, вже не для того, щоб вони знімали нас, а щоб почути і побачити весь цей цирк, що зветься в народі "прес-конференція". Ірена вийшла хвора, як повідомила нам, в неї курячий (аkа пташиний) грип, і, продемонструвала курку, яка її заразила :). Курка висіла на піджачку, і Карпа демонструвала як можна їй (курці) розтягувати кінцівки. ҐрінПіс вже точить ножі, готуйся Ірено ;). Чесно кажучи, не пам’ятаю, чи було якесь розумне питання, ну крім: "Як вам вдалося записати такий якісний альбом?", на що Данієлян відповів: "Самі дивуємось". :) А ще ми дізналися, що він(Данієлян) проштовхувач попси в ФакСах. Попсовік, ух, попсовік. Купа розмитої інфи, типу: "Один канал візьме нас в ротацію, якщо ми знімемо кліп на одну пісню". Бла-бла-бла. Ну про пісню вдалося дізнатися, це "Очі твої", а от про канал, партизани не обмовилися. Відчувалася чи то невиспанність, чи то важкий стан через той грип курячий Іренки. Бажаємо якнайшвидшого висипання та видужання :) Але повернемося до пресушки. Цікаво було дізнатися, яких тварин хотіли б завести учасники гурту. Виявляється, у Саменьких є тваринка-талісман. Це черепашка, правда, вони з нею не бачилися вже два роки. А ще Карпа згадувала про якогось кота, начебто до черепашки в них був гуртівський кіт. Після всіх-всіх питань Ірена продемонструвала футболочку від Олега Артема, який, до речі, пресушку десь прогулював. На ній красувалися літери, які вкупі складают текст однієї з пісень. 
Можна підбити підсумок, що прес-конференція пройшла нуднуватіше, ніж я на те очікував, проте, можливо, це викликано тією клятою хворобою Ірени. Але на цьому ще не все скінчилося. Почали крутитися кліпчики, яких відразу три!!! І, звичайно ж, виступ, на який стримуюсь писати коментарі. 
Почалося дійство не як було заплановано, о дев’ятій, а на годину пізніше. І ось ТНМК виходить на Ринг. Це так клуб зветься, від того, що сцена виконана у формі рингу. Почалося прослуховування платівки, ні, Ви не подумайте, що то була фанера, просто "Танки" грали все у відповідності до альбому. Поки не дійшло до "Мушу йти", ну не хотіли йти, а ми їх не пускали :). Але зачекайте, про це говорити. Почну з того, що виступ записувався на кілька камер, в клубі було помічено багато знайомих облич, дуже відомих людей, серед яких була найсильніша людина планети, на чому наголосили ТНМК і присвятили пісню "Банзай" саме Василю Вірастюку. Панувала атмосфера доброти, дівчатка під сценою поводилися на диво спокійно, напевно далася взнаки ціна (50грн в один бік), через яку збочена частина шанувальників не потрапила на тусівку. Зі сцени прозвучало дуже багато респектів, що Танки люблять робити, респект їм за це :). Вперше вдалося зіграти без свого звуковика, Олега Артима, який був зайнятий іншою вечіркою, про яку ми також тут написали. Особисто я стояв на морозі аж до "Клоунів".
Далі - "Відривайся" і понеслася.:). Після цього Танки почали лабати пісні, які не входять до "Сили": "Ен анатом", "Та Ти Шо!?", "Іво Бобул", "Файна Юкрайна", "Мила"(у версії "...іДМГ"). Остання пісня вразила остаточно. Це вперше ТНМК наважилися зіграти її наживо. Далі була душероздираюча "Мушу йти", після якої ТНМК таки не пішли. І добре, бо покликали на сцену колишнього учасника гурту Едуарда "Ділю" Приступу, з яким була зіграна найстьобніша пісенька з "Сили" - "Пупсики". Як за старих-добрих традицій Діля та Фозз валяли дурника на сцені, з чого гиготів Фагот і зал загалом. 
Ну от, чекати ще п’ять хвилин за її словами. Далі - сік’юріті. "СУМНО.ком," - кажу я. "Таких нема", - відповідають на вході. - "Є сумно.юей." =))) У ФакС-ів завши проблеми зі списками =) Та то не дуже важливо. Перша ж картина нас дуже вразила: перед сценою стоять фарби, банки "вража кров" 3шт. І 1шт такої самої банки, але вже не з кров’ю, а з "Росою на соцні". Я здогадався, що краще сховати усі цінні речі (подарований примірник "Порна" на вході) далеко в беґ, ще замазюкають. Перше нюхове навантаження дуже вплинуло на психіку :). Надто багато було ароматичних фігонь. Чи то в мене психіка слабка? :). Отож поближче до самого видовища. На вході стояв візок з маркету, де були шарові книжечки, але про нього (візочок) пізніше. Олег Артим ходив-ходив, бродив-бродив, Ірена крутилася перед нечисельними фото та відео об’єктивами.
А тим часом за кулісами закінчувалися останні приготування. І от, парам-парам, на сцену виходить чоловік в дивкуватих джинсах, які на мене справили сильне враження, хоч й до біса прості, просто обмазюкані фарбою :). І 5 дівчаток у блакитних спідничках і топіках з різноманітними квіточками. Сценарій був таким: чувак спочатку малює себе, тоді розмальовує кожну з дівчаток-пупсіків і притискає їх до стіни, щоб лишилося їхнє відображення, тоді замальовує всі ці зображення одним кольором, й через деякий час зі стінки вилазить велетенський ніж, яким той же чувак прорізає арт. З прорізаної дірки виїжджає той самий візок, про який я обцяв розповісти пізніше, а у візочку - Карпа. Вилазить з візочка і читає уривок зі своєї книги, а точніше, як я зрозумів, майже її початок. В цей час чувак в дивкуватих джинсах обмальовує Ірену і, коли вона дочитує, робить ту саму процедуру притуляння до стінки й з нею. Єдине, чого я не зрозумів: а до чого там були 2стриптизерши, одна з яких "виступала" під час читання, чим дуже відволікала чоловічу частину залу від вслуховування в текст, хоч й Ірені не дуже холодно було, виходячи з того, що було "на ній". Світлини екранізують цю тупеньку розповідь, якщо у вашому браузері вони не вимкнені ;). Далі я вже нічогісінько не пам’ятаю, бо дуже пити хтів. А в той час розносили напої з надписом "Вража кров". Ми думали то сік, чесно :(. Звідки нам знати, що їм Мері - вража? Ось така от розповідь кострубата вийшла. 
Нещодавно побачив світ новий альбом Мертвого Півня, на честь цього хлопці двічі збирали повний зал. СУМНОвці мали нагоду відвідати відразу два концерти. Хотілося б зауважити, що альбом під назвою "Пісні Мертвого Півня" вийшов дуже вдало, на початку весни, не затягуючи вибагливого слухача. Записувався диск у Харкові, продовження читайте пізніше, незабаром на нашому сайті буде рецензія на "ПМП".
Не дивлячись на те, що 18 березня в Харкові відбувалась доволі розгорнута культурна програма, в "Churchill music-pub" тривали розшуки ангела - іншого місця, де б він міг заховатись і припустити неможливо.
