«Амулет Паскаля»: втеча в астрал через сімку

У світі завжди народжуватимуться незвичайні люди, яким замало звичайного існування, бо ж їх духовний світ, як велетенське буття – всеохоплюючий і він аж ніяк не вміщується на нашій маленькій планеті. Саме такою є Голка. У цьому призвіську, що дає їй місьє Паскаль, я вбачаю аж ніяк не гостру на язик дівчину, а її ототожнення з голкою в сіні, як назавжди загублену для нашого світу. Після яскравої подорожі (що представлена щоденником, у третій частині роману «Зелений блокнот») іншій людині паморочилося б в голові від серпантину подій і аж ніяк не думалося б про самогубство. Але Голка відправилася у мандри не заради пригод. Вона шукала себе, а натомість отримала суцільну нудьгу і розчарування, що супроводжувалися тверезим передбаченням будь-яких подій. Навіть зустріч з Джоном, яка, на декілька годин, блискавкою вразила у самісінькій центр її світу, виявилась складною грою такої ж загубленої жінки. Голка не змогла відкинути оте «угледіла невістку» ще й тому, що вже оголосила собі вирок – відкрити двері в нікуди. Але саме це «в нікуди» виявилось її втечею в астрал через сімку.

Цікавим є те, що подумки дівчина не змогла розлучитися з Джоном, тому забрала його у свій світ, виключаючи брутальний план місіс Макдін, залишаючи йому оту саму загубленість, що вгледіла в ньому мати. Не дивлячись на те, що у вигаданій реальності Джон був письменником, якого чекала слава, вони з Голкою, були зроблені з одного тіста. Місьє Паскаль постає у книжці творцем. Він створив ідеальне місто, що слугує людям відправною точкою, нулем після якого завжде буде одиниця, як початок, переродження, шлях до гарантованого успіху. Та перш за все, він дарує Голці відчуття захищеності, що символізують сто пар білих шкарпеток з ангори. Місьє Паскаль вчить її терпінню та спокою, коли дівчина виконує єдиний обов’язок – наливає густе червоне вино у його кришталевий келих. Він дарує їй бажання жити, змушуючи писати відповіді на дитячі листи, що сповнені невинної любові до світу, незважаючи на, інколи дуже жорстокі, життєві обставини.

Гра «на вихід» пробуджує у Голці цікавість, пропонує невідоме, яке дівчина не змогла знайти у реальній подорожі. А прозора кулька з чорною квіткою всередині, на срібному ланцюжку, що дівчина носила опісля, як нагадування про її безцінні здобутки та словосполучення, котрі не потребують пояснень, а просто – звучать.

Досягнення цієї книжки в тому, що Роздобудько, майже не чіпаючи питання релігії, змогла чітко розтлумачити сенс вибору і роль Бога у житті людини. У кожного буває духовна клінічна смерть і кожний, рано чи пізно, народжується вдруге.