а які непритомні? бо я, здається, лише одну бачила...

хя, якась дивна фраза в голові крутиться - "рецензія - не привід для знайомства". дивно)

та це не було зауваження до рецензента. і нічьо страшного, шо цей віршик Ви минули увагою. це я хтіла Олєжку реабілітувати в глозах громадськості, бо єслі хто не читав Речовин, то може і не схотять, мало лі:)

та, ні, навпаки, дякую за зауваження та відгуки. це я мав би без помилок перекласти все одразу.

ну,я вчителькою в школі не буду, але все ж мала це також сказати))) соряю=) технічні лишилися ще

от так само мені казала моя вчительна української мови в школі)

нє, ще багато лишилося... вичитати ще раз треба

ну, отаке - це якраз не проблема))

щось мене надто гладять за шерстю, аж незручно...

ориганал був на nnm.ru
точний лінк не маю, треба по хісторі лазити шукати.

прошу.

це була я, і замість ПРИГНУВ я хотіла написати ПРАГНУВ :)

хороша рецензія, звертає увагу на книжку саме тої аудиторії, якій книга підходить. Романенко - дуже, дуже хороший автор. Був і залишається одним із моїх улюблених і особливих.

ну, цікавістю порталу - та. собою - ну для чого ж) нецікаво якось пишатися.

фоту якось пошукаю, добре, раз тут вже такий примус))

Коментарі не додаються, залогінитися ніззя - ужос!
Авторе, а де ж принти з засудженими на смерть, на котрих гаспадін фатограф крєпко лажанувся, бо пригнув викликати співчуття до тих, кого от-от чекає загибель, забувши чуток, за які саме вчинки засуджують до смертної кари?..