Може й так. На жаль, немає рубрики "репортаж із генпрогону" ;) Тому доводиться виходити за усталені канони рецензій і додавати щось своє. дякую за зауваження!)

"Вирізка" з інтерв'ю: "До наступного виступу ми встигли знайти і позбутися однієї клавішниці, одного соло-гітариста, двох перкусіоністів різної статі..." Як казав Вовк у відомому мультику: "Шо, опять?!."

Прекрасно написано...Зачаровано читала від початку до кінця - дуже талановито.

так воно і є) там тебе є одна дуууже хороша фотка ггг)))

кльові фотки))) з дозволу авторки піду писати пост і використаю трошки фоток)))) з посиланням на авторку)))

Фото класні))))
особливо там, де куліш з ополовником))

Гарна стаття!
Справді, варто звернути увагу на "банальний пошук орієнтирів і певних схем у написанні".
Цікаво те, що для нинішніх письменників така річ, як "правда життя" стоїть не на першому і навіть, певно, не на третьому місці. За невеликими виключеннями вони не бачать нічого аж такого поганого в тому, щоб підсунути читачеві яку завгодно штучну конструкцію, допускаючи в ній які завгодно "дефекти зборки" із щирим сподіванням, що читач це сприйме за чисту монету. Особливо на таку наївність й справді сподіваються ті, хто залучає до своїх творів матеріал фольклору з претензією на стародавність і навіть правічність. Справді, у Любові Голоти отой закопаний Світовий Камінь та й інші псевдофольклорні вставки - настільки чужорідні для історії про повоєнне село, настільки сконструйовані, що аж ріже слух.
Думаю, що шлях "фольклорного конструктора" - заздалегідь програшний не тільки через дифтонги у Карпатах і недоречність литовської богині Габії на теренах України. Якісне конструювання вимагає від конструктора немалого об"єму знань і умінь, чіткого уявлення, що, куди, звідки і навіщо - словом, воно "технологічно" настільки складне, та й навряд чи воно аж так потрібне для, приміром, любовної історії цілком сучасної дівчини.
Набагато більш виграшний шлях, який обрала Таня Малярчук в "Згори вниз" (успіх якої, очевидно, й спонукав Анну Багряну взятися за "Етимологію крові"). Замість імітації старовини і "правічності", Таня Малярчук користується для своєї міфотворчості цілком сучасним фольклором - таким, приміром, як сучасні легенди про обсерваторію на горі Піп Іван, про фотографію і т.і., а також різними дитячими історіями-"страшилками". У Тані Малярчук, здається, навіть мотив вовкулаки взятий не з сивої давнини, а цілком актуальних книжок і кінофільмів. В цьому сучасному фольклорі, якщо кому цікаво покопирсатися, можна знайти елементи фольклору стародавнього, але вони там - цілком органічні.

ну, як правило рецензія пишеться на вже готову виставу і це авторський текст, ви ж цитуєте і режисера, і актрису... і даєте скоріше знову ж таки репортаж з генпрогону із коментарями.

яка ж це театральна рецензія. це скоріше репортаж, а не рецензія. а навіщо унітази біля глядачів, щоб вони туди ригали??? чи від них йтимуть пахощі? тоді краще роздавати пакетики глядачам як в літаках

Вистава німецького документального театру.
Вперше - україською мовою.
http://dokumentartheater.de/00 _aktuelles.php

а можна трохи конкретніше: це спектакль? фільм? художній? документальний? виставка фото? ммм?

Та, поляки вони такі. Тут «яка країна, такі і теракти», але ж комплексують з цього приводу, і придумали «заходи безпеки», «боротьбу з тероризмом» і т.п. як забудеш в аеропорті сумку, то капець їй: викличують саперів, антитерористичний підрозділ і т.п.

А де інші? :) (блоги)