Коментарі

     
 
 
richka 
Оксана Садовська 24 жовтня 2008  Анна Багряна «Етимологія крові»: кармічні зв'язки і псевдофольклор

Це я, котора вчорашній "анонім"
Що я знаю про жабів, як правдива українка.. У нас в селі так кажуть «жабів», з наголосом на останньому складі. Літинський повіт, Подільська губернія.
Жабу не можна вбивати, це мені говорили у дитинстві. Якщо хтось вб»є жабу, то у нього помре мати. ( Може бути відголоском культу, бо заборона надто сильна як на прикладну користь від жаби в господарстві).
Жаба – супутниця відьми. Відьма може обернутись жабою. Якщо ви таку жабу зловите ( це мені баба Надя-сусідка розповідала в 1998 році), то треба її посадити у відро чи в банку, і вона тоді почне проситись. А як почне проситись, треба починати з нею переговори.
Коли ховають відьму, чи таку жінку, яка може щось комусь «поробити», то жаби стрибають у могилу. Мені розповідали про реальну жінку, в якої було таке на похороні.
Якщо в хаті має статись якесь нещастя, то жаби лізуть в хату. Ви їх там щодня будете знаходити. По кілька штук (власний досвід). У нас, перед тим, як мала статись пожежа, просто пошесть якась була. Вони і співали вночі так, що спати не можна було, десь були під підлогою… І в хату залазили якимись ходами, якими – сама не втямлю...Коли мама моя почала про це розповідати, то їй передали народну прикмету: жаби лізуть в хату до якогось лиха. ( Треба буде містичний роман про це написати):).
До речі, моя подруга мені радила таке – когось з цих жабів зловити, замотати в ганчірку і облити бензином. І спалити. (Я такі радикальні речі не підтримую, тим паче – жабів вбивати не можна, але подруга пояснювала, що то – не жаба. У неї вища освіта + науковий ступінь з технічних наук. Але – українка.)
Щодо казок, в дитинстві я читала українську казку про царевича, який врятував жаб. Його батько за щось на жабу розгнівався і наказав всіх жабів винищити. А хлопчик попередив, щоб жаби тікали з царства його тата. За те йому жаби, інші тварини потім допомагали.

 
 
 
eugen74 
Євген Повєткін 24 жовтня 2008  Заміна бажань: Ірен Роздобудько, «Все, що я хотіла сьогодні»

Хоча, можливо, це буде не академічно, але насолода від тексту зумовлена не тільки (і для мене не стільки) його складністю, скільки добротним жанровим і стилістичним "бекграундом". Мені здалося, що в "Амулеті Паскаля" з жанрами і стилістикою є певний безлад, і він є на заваді і легкості читання, і насолоді.
Стосовно переказування сюжету. Видно, кожен критик "повернутий" на чомусь одному. Я так про себе думаю, що я "повернутий" на питаннях композиції, в яку входить і сюжет. Мені завжди здавалося, що я пишу про сюжет саме як про елемент композиції, я ніколи не ставив перед собою завдання переказати сюжет. Чесно кажучи, із докором у переказуванні сюжету я стикаюся вперше, я тепер в замішанні: як аналізувати композицію, не згадуючи сюжетних подій?
З ангажованістю в останньому абзаці теж для мене ситуація не очевидна. Ірен Роздобудько й справді веде свою героїню шляхом бажань і підводить її до моменту, коли вона починає молитися. Чи ж не можу я висловити думку, що молитва в неї не виходить - саме з-за нових бажань?

 
eugen74 
Євген Повєткін 24 жовтня 2008  Анна Багряна «Етимологія крові»: кармічні зв'язки і псевдофольклор

Мені ще подумалося таке: якщо ти так уже хочеш в своєму творі і любовні пригоди, і родинну хроніку, і прадавніх богинь з легендами та архаїчними віруваннями - вмри, але напиши роман! А роман - відомо навіть зі шкільного курсу літератури - має певні жанрові вимоги... Тепер погляньмо взагалі, скільки романів саме за формальними ознаками жанру (серед яких солідний обсяг -далеко не остання), а не за довільним авторським жанровизначенням з"явилося в укрсучліті за останні роки два. Вистачить пальців однієї руки, щоб порахувати:
1. Яна Дубинянська. Листи до полковника.
2. Валерій Шевчук. Біс плоті.
3. Наталка Сняданко. Синдром стерильності.
4. Марія Матіос. Солодка Даруся.
Не думаю, що можна вважати гарно написаним романом твір Анни Багряної, де на 150 сторінках все звалено в купу, а сюжетна лінія нагадує не клубок, а поспіхом кинуту заплутану "бороду".

 
 
 
 
 
dawok 
Дар’я Анцибор 23 жовтня 2008  Анна Багряна «Етимологія крові»: кармічні зв'язки і псевдофольклор

по кожному селу, звісно, я Вам не наведу таких даних. А от щодо культу загалом - без проблем. Назвіть мені як мінімум 5-10 серйозних рудиментів, які б доводили, що жаба в нас стала культом. Окрім царівни-жаби і кількох паремійних жанрів я при всьому бажанні нічого не згадаю. проблема в тому, що, якби це справді був культ, то цей образ ми б із легкістю віднаходили як в обрядодіях (щодо жаби - відомо їх використання-жертвопринесення під час засух. коли знаєте ще щось - розказуйте,я буду щиро вдячна), у казках, легендах, пареміях і т.д. погодьтеся, що такого розповсюдження образу жаби в порівнянні з конем, волом чи козом ми не знайдемо. Але найголовнішим є саме втілення Габії як конкретної богині - охоронниці ДОМАШНЬОГО ВОГНИЩА. Просто нагадаю, що тут по вісй абсолютно території не лише України, а я слов"ян загалом цю роль відігравав домовик. А ще раніше - Род. ну, тут писати можна до наступного ранку, коли чесно)))
Щодо Литовського князівства, то тут частково Ви маєте рацію, але це питання до істориків: яка вірогідність переходу образу Габії на українські терени, враховуючи те, що литовці були значно нижні інтелектуально, так би мовити...

 
 
 
 
sharhovska 
Олена Шарговська 23 жовтня 2008  Заміна бажань: Ірен Роздобудько, «Все, що я хотіла сьогодні»

по-перше, дякую авторові рецензії:) вона має для мене цілком прагматичну користь: я тепер точно знаю, що хочу придбати "Амулет Паскаля", і не маю анінайменшого бажання читати "Все, що я хотіла...":)

кілька критичних зауваг. може, я надто "масовий читач", але мені завжди дуже шкода, коли в рецензії розкрито сюжет. яким би твір не був стилістично й формально складним, якщо сюжет є -- я хочу його мати у розвитку!!! кінець-кінцем, автор його для мене вибував, то хіба варто рецензентові псувати його працю?..

друга -- щодо оцінки тексту з власних морально-етичних позицій (йдеться про останній абзац). звичайно, мало хто для себе може від цього абстрагуватись. та й, загалом, не до кінця переконана, що варто. але від критика волію меншої ангажованості.

і... хіба "насолода від тексту" не зумовлена саме складністю тексту, а легкістю читання -- задоволення;)?

 
 
sharhovska 
Олена Шарговська 23 жовтня 2008  Анна Багряна «Етимологія крові»: кармічні зв'язки і псевдофольклор

мені здається, автор має право на домислення, або й вигадування будь-яких "реалій", зокрема й етнографічних. варто, щоб вони були вмотивовані текстом, але це бажано й для використання задокументованих фактів. для мене це аксіома, тож я навіть не знаю, із якого боку доводити -- із розмови про те, що таке художній текст, або із наведення прикладів зі світової літератури...

також не зовсім зрозумілий закид щодо розв"язки сюжетних ліній.

щодо перенасичення сюжета -- так, згодна.

2Євген Повєткін: очевидно, ми з Вами на протилежних позиціях, але мені не здається, що шлях міфотворчості на базі давніших вірувань гірший за використання сучасної стилізації.. натомість, "сучасний фольклор" я теж вважаю добрим матеріалом не тільки для досліджень, але й для художнього тексту.

про "правду життя" вже написала вище.

2Анонім: мм, може варто назватись? або краще зареєструватись:) бо дискутувати "в повітря" важкувато. а твердження -- "її", ім"я авторки публікації цілком дозволяє зробити такий висновок:)

 
 
 
 
 
 
 
eugen74 
Євген Повєткін 23 жовтня 2008  Анна Багряна «Етимологія крові»: кармічні зв'язки і псевдофольклор

Гарна стаття!
Справді, варто звернути увагу на "банальний пошук орієнтирів і певних схем у написанні".
Цікаво те, що для нинішніх письменників така річ, як "правда життя" стоїть не на першому і навіть, певно, не на третьому місці. За невеликими виключеннями вони не бачать нічого аж такого поганого в тому, щоб підсунути читачеві яку завгодно штучну конструкцію, допускаючи в ній які завгодно "дефекти зборки" із щирим сподіванням, що читач це сприйме за чисту монету. Особливо на таку наївність й справді сподіваються ті, хто залучає до своїх творів матеріал фольклору з претензією на стародавність і навіть правічність. Справді, у Любові Голоти отой закопаний Світовий Камінь та й інші псевдофольклорні вставки - настільки чужорідні для історії про повоєнне село, настільки сконструйовані, що аж ріже слух.
Думаю, що шлях "фольклорного конструктора" - заздалегідь програшний не тільки через дифтонги у Карпатах і недоречність литовської богині Габії на теренах України. Якісне конструювання вимагає від конструктора немалого об"єму знань і умінь, чіткого уявлення, що, куди, звідки і навіщо - словом, воно "технологічно" настільки складне, та й навряд чи воно аж так потрібне для, приміром, любовної історії цілком сучасної дівчини.
Набагато більш виграшний шлях, який обрала Таня Малярчук в "Згори вниз" (успіх якої, очевидно, й спонукав Анну Багряну взятися за "Етимологію крові"). Замість імітації старовини і "правічності", Таня Малярчук користується для своєї міфотворчості цілком сучасним фольклором - таким, приміром, як сучасні легенди про обсерваторію на горі Піп Іван, про фотографію і т.і., а також різними дитячими історіями-"страшилками". У Тані Малярчук, здається, навіть мотив вовкулаки взятий не з сивої давнини, а цілком актуальних книжок і кінофільмів. В цьому сучасному фольклорі, якщо кому цікаво покопирсатися, можна знайти елементи фольклору стародавнього, але вони там - цілком органічні.

 
previosСторінки: 3370123...336533663367336833693370next
← Ctrl         Ctrl →