Коментарі

     
 
eugen74 
Євген Повєткін 21 жовтня 2008  Маріанна Кіяновська: «Я – не Рембо і не Чубай»

Я за те, щоб Маріанна Кияновська випустила аудіокнижку із своїми віршами! І не тільки тому, що я маю можливість читати книжки лишень під час поїздок в тролейбусі... Крім того, аудіокнижки можна "орнаментувати" музикою!
Хочу вставити свої 5 коп. щодо "добре оплачуваних посередностей". В умовах "погано оплачуваних геніїв" і майже повної відсутності нормальної літкритики письменники, на жаль, здебільшого не стають самозреченими безсрібниками. Багато хто, зважаючи на невеликі гонорари, просто експлуатують те, що на їхню думку, в них добре виходить і що (на їхню ж таки думку) подобається читачам і надто в "роботі над словом" не напружується. Крім того, багатьом, хто хоча б трохи освоїв прийоми піару та "самопросування", починає... ну, аж надто ними захоплюватися...

 
 
 
 
 
 
 
mishuga 
slamkievua@gmail.com 20 жовтня 2008  Власне

Потужно!

 
 
 
eugen74 
Євген Повєткін 20 жовтня 2008  Матіос погодилася носити титул «Баби-яги української літератури»

Якщо брати більш-менш класичне визначення поняття "секс-символ", яким користуються для характеристики масової культури, то це зазвичай образ людини, стиль одягатися й поводитися на людях (на сцені, у літературі) в той чи інший період намагаються скопіювати для того, щоб самому (самій) бути привабливим (і сексуально в тому числі). Згадаймо, приміром, бітломанію, наслідування Мерелін Монро, Елвіса Преслі або Віктора Цоя.
Тепер поглянемо, що вийшло у "Друга читача" і братів Капранових з тими "секс-символами". А вийшло таке, що за умови відсутності чітких критеріїв в "номінації" перемогли просто ті, хто в більшій або меншій мірі асоціюється із сексом. В статті, до речі, трохи зауважується ця невідповідність: так, Олесь Ульяненко асоціюється із сексом, він про нього пише у творах, але на зразок для наслідування або просто привабливий чоловічий образ він "не тягне": "Ульяненко? Секс-символ? Знущаєтесь, чи що? В нас такі секс-символи пачками під ганделиками лежать".
Взявшись за "секс-символи", брати Капранови фактично знову зробили спробу стати піарщиками, і ця чергова спроба - невдала. Особисто в мене є таке враження, що брати Капранови в піарі - як слони в магазині фарфору. Діють грубо, примітивно і абсолютно невідповідно до (гіпотетичної) мети. Такими прийомами можна було б орудувати, коли б укрсучліт читали стільки ж людей, скільки слухають Діму Білана або Ані Лорак. Укрсучліт, зважаючи на теперішні тиражі та відомість - явище ну майже для вибраних. Вказівка на Леся Подерв"янського та Ірену Карпу як секс-символів - це, крім усього іншого, чітка вказівка нинішнім читатачам, в якому напрямі літературу будуть "розкручувати" видавці для того, щоб вона таки стала мас-культурою. Помітно, що видавці вже почали й літераторів виховувати відповідним чином: "Я б погодилася носити навіть титул «Баби-яги української літератури», якщо б люди через це краще купували книжки" - це ж сказано не просто так. Особисто мене такі "літературні орієнтації" на те, "щоб книжки краще купувалися", зовсім не надихають читати сучасну літературу.