«2012»: Іще не скоро наш кінець
Режисер: Роланд Емеріх
Актори: Аманда Піт, Дені Гловер, Джон К’юсак, Чиветел Еджиофор, Апокаліпсис
Студія: Centropolis Entertainment, Farewell Productions
Прем'єра: 11.11.2009
Всі ті, хто чекав кінця світу на міленіум – жалюгідні боягузи. Кінець світу настане значно пізніше, років за 12. Як, власне, про це всіх і попереджали у своєму календарі майя. Виявляється, що саме 21.12.2012 всі планети сонячної системи стануть у таку конфігурацію, від якої людству нарешті настане гаплик.
Про майбутній гаплик першим дізнається не астроном, а геофізик Адріан Хелмслі. В далекій Індії він лізе в кількакілометрову шахту, там з жахом дивиться в монітор і змушує туди ж дивитись весь кінозал. Зал за поглядом вченого все розуміє і без слів.
З радісною новиною про швидкий кінець Адріан (Чіветел Еджіофор) несеться через країни й континенти прямо до великого начальника Карла Анхаузера (Олівер Плет). Той мало не на «ти» з президентом, і це не дозволяє йому одразу вірити якимось геофізикам. Проте, вже від перших сторінок у великого начальника окуляри лізуть на тверде чоло…
Потім шок наступає у президента США (до цієї посади вже доріс не лише Морган Фрімен, котрого нині взяли на підвищення – на роль Бога, а поліцейський-пенсіонер Дені Гловер). Президент вирішує поділитись все тією ж новиною з колегами по великій вісімці (і це, мені здається, перший випадок, коли G8 у кіно вирішує світові справи).
Аби уникнути дострокового настання кінця світу і, тим самим, не розчарувати майя, світові уряди в атмосфері неймовірної секретності ухвалюють рішення про побудову ковчегів. Кілька десятків тисяч достойників матимуть можливість продовжити цивілізацію. Туди ж завантажать найвидатніші надбання людської культури й чітко за інструкцією від Ноя – кожної тварі по парі.
Панікерів, котрим стає щось відомо, цинічно ліквідують. Проте, все ж, знаходяться люди, які про щось таке дізнаються. Як, скажімо, Чарлі Фрост (Вуді Харельсон), котрий про свої здогадки волає прямо в радіоефірі і якого підступний уряд чомусь і пальцем не торкається. Або Джексон Куртіс, письменник-невдаха.
Джексон (Джон К’юсак) з усіх сил намагається врятувати своїх дітей, маму своїх дітей, чоловіка мами своїх дітей ну і все людство на додачу. З останнім, на жаль, виходить косяк – все ж К’юсак на Вілліса не подібний ні разу.
Видатний руйнівник Роланд Емеріх цього розу розійшовся не на жарт. Його кіноруїнами з тріском і нечуваними досі спецефектами завалило не лише всю Каліфорнію на чолі зі Шварценеґером, не лише накрило авіаносцем Білий дім, не тільки завалило куполом собору святого Петра Папу Римського і навіть Сільвіо Берлусконі, але й затопило Гімалаї.
Це вам, як ви розумієте, не Годзіла якась чи «Післязавтра». До певної міри фільм навіть натякає, що і смерть варто зустрічати гідно. Так що якби не традиційні для цього жанру соплі й недоречності – була б взагалі красота. Яку раджу дивитись тільки в кінотеатрі.
P.S. Не так давно якийсь головний представник майя зізнався, що ніякого кінця світу в 2012 вони не пророкували. В їх календарі просто закінчилися сторінки.
Масштабно, но туповато снято))
Хей! В цьому кіні і так було мало змісту, а ти ще й його весь тут розказав!
)))