«Різдвяна історія»: видовищна й зворушлива казка

Уявляєте собі коміка Джима Керрі в головній ролі зворушливої повчальної казки? А ще у кількох ролях одночасно в тій самій казці? Я не уявляла. Побоювалася, що кривлянь-перекривлянь буде забагато й це зіпсує історію, зруйнує діккенсівський дух. Та, до мого приємного здивування, мультик вдався дуже яскавим та водночас щирим і по-справжньому різдвяним.

Екранізація «Різдвяної пісні в прозі» Чарльза Діккенса в новому діснеївському 3D-мультику Роберта Земекіса (режисер відомих «Фореста Гампа»,  «Полярного експресу», «Назад у майбутнє») стала, мабуть, першою екранізацією, яка не обтяжує мою душу розчаруванням. Творці мультфільму дотрималися в своєму творінні найважливішого – вони майстерно передали дух «Різдвяної пісні».

З перших кадрів мультиплікаційного фільму відчувається особлива казкова магія. Приглушене світло, тьм’яні силуети – зізнаюся, на першій хвилині розгублено протирала кіношні окуляри. Та це було тільки похмуре відображення внутрішнього внутрішнього світу старого, зажерливого й немилосердного Ебенізера Скруджа, образ його моторошного самотнього Різдва, яке він щороку розчавлював всередині своєї чавунної шкаралупи. Нице і жалісне скніння над свічкою контрастувало зі світом поза шкаралупою, де лунав дитячий сміх на імпровізованих ковзанках, де люди дарували один одному посмішки й щирі вітання, де в хатинах довкола вогнищ у камінах збиралися докупи родини, аби разом відсвяткувати світле свято єднання й любові – Різдво Христове.

Джим Керрі «Різдвяній історії» дуже пасує. Відтворення образу нещасного, ображеного, самотнього старця вдало переходило в радісні й навіть комічні моменти. Гумору в мультику вдосталь, до того ж, – гумору здебільш світлого. Він розбавляв похмурість Скруджевого світогляду, розфарбовував його кольорами пухнастого білого снігу й золотавої скоринки запечених індичок. Коліна Фьорта в стрічці було, на жаль, небагато. Та навіть ті нечасті моменти своєї ролі він робив милими та теплими.

Було й трохи жахів. Окремі кадри, як от розтріскування щелепи привида надвоє, були не надто приємними, хоча й передавали Скруджеві почуття в миті зустрічей з непроханими потойбічними гостями. Та нинішні діти звикли до такого: поки я затуляла очі й наїжачувалася, дітлахи в залі дзвінко реготали.

Добрий, хороший, майстерний, по-різдвяному різдвяний мультфільм. Після якого ходиш з піднесеним настроєм і посміхаєшся людям. Просто так. Після перегляду ще довго-довго залишається відчуття теплого снігу, що падає в кінозалі (хитрощі 3D), на твоїх долонях, на плечах і волоссі людей в перших рядах. Саме теплого – такого ж, як атмосфера «Різдвяної історії».

Я не прихильниця спецефектів, їхній надлишок затоптує суть фільму кудись так далеко, що відшукати її стає неможливо. Але в «Різдвяній історії» всі вибухові й яскраві моменти здались не зайвими. Дивлячись на екран, глядачі забували дожовувати попкорн не тільки від мегаефектної новизни, але й від зворушливості. Попри свою видовищність, мультик цілком зберіг зворушливість чуттєвої різдвяної казки.