Чудеса у маленькому місті

На презентації книги Гурама Петріашвілі «Чудеса маленького міста», яка відбувалася під час травневого «Форуму видавців – дітям», головний редактор «Видавництва Старого Лева» Мар’яна Савка сказала: «Якщо ти в житті зустрінеш казкаря, то завжди житимеш у казці!» І нехай не назавжди, але надовго після прочитання цієї книги тебе дійсно не залишає відчуття казки.

 Казкові історії Гурама Петріашвілі – то цілковите віддзеркалення особистості їхнього автора, яким він з’явився на згаданій презентації. Чоловік у віці, можна сказати, дідусь, у костюмі і кепці, чимось скидається на Чарлі Чапліна, щоправда без ціпка і з гарною сивою бородою. І спілкується казкар так само, як і пише – синкоповано, але зосереджено на суті, часом занадто безапеляційно, але до того лагідно, що хочеться слухати й слухати. Не дивно, що після презентації навколо автора зібрався чималий гурт дітей. До того ж, процес роздавання автографів паном Гурамом – то окрема незабутня процедура. Якщо Сент-Екзюпері сам ілюстрував свої твори, то Петріашвілі, нехай малюнки до книги не робив – з цим чудово впоралась Марина Шатурма – але до авторських написів обов’язково щось домальовував: чи то квіточки, чи то динозаврика – персонажа одного зі своїх творів.

 «Чудеса маленького міста» увібрали у себе найкращі риси літературних казок: вони по-Уайлдівськи парадоксальні, по-Ліндгренівськи по-доброму бешкетливі, по-Андерсенівськи мудрі. У них бегемоти літають завдяки силі мрії, артисти здатні втілювати дитячі бажання, сумні клоуни змушують людей позбавитися важких валіз, які вони тягають за собою, а звичайні предмети можуть стати чарівними.

 І взагалі, ці казки нагадали мені оповідання, за допомогою яких у дітей розвивають критичне мислення – нехай вони не ідеальні щодо дотримання літературних канонів і дещо абсурдні, але провокують малечу на доволі несподівані висновки. Тому читайте і мисліть разом із «Чудесами маленького міста» Гурама Петріашвілі.