Дорога правди Ірен Роздобудько, або Метелик за склом

Назва твору: ДВІ ХВИЛИНИ ПРАВДИ
Автор: Роздобудько Ірен
Видавець: Нора-друк
Рік: 2008

Спочатку біографічні акценти: письменниця Ірен Роздобудько живе в Києві, працює головним редактором журналу «Караван історій. Україна»,  автор 15-ти книжок, переможець конкурсу «Коронація слова», лауреат міжнародної премії ім. Юрія Долгорукого, два романи екранізовані.

            У зав’язці сюжету книги, про яку йдеться, нема нічого особливого: рядове робоче відрядження журналістки Єви та оператора Дана, що їдуть робити звичну роботу. Отже, дорога… А дорога – це зміна status quo, це – рух, це – неминучі зустрічі, обов’язкові випадковості, тобто, умови гри заявлено чітко й недвозначно. Спочатку героїв двоє, потім гра продовжується втрьох, ще далі –  вчотирьох, бо додаються Мія та Іван. Серед них нема поганих і хороших. Є люди. Зі своїми позитивними й негативними рисами. Зі своїм дивним, химерним, трагічним  життям, котре круто змінила дорога.

            Ситуація вимальована цілком природна: зустрілися чужі люди, але дорога їх звела, й вони стали близькими один одному, незамінними, єдиними.  Сюжет набуває універсальності філософської притчі, адже побудований на незбігові видимого й сущого ( і в результаті – непередбаченого), бо ж муки мученицькі, нестерпні страдницькі гризоти  відчуження – це  головна психологічна реальність нашого часу. Дорога змусила головних героїв зупинитися (саме так!), подивитися на своє звичне існування, і зі жахом упевнитися в його фальші, в тому, що весь попередній спосіб життя – чистої води лицемірство, удаване, облудне, штучне життя.  Не випадково раз по раз виникає образ метелика за склом – прекрасна за своєю глибиною метафора несумісності, окремішності, приреченості: «…я не хочу обманювати тебе. Я – метелик. Жила – і померла. Тобі подобаються засушені метелики? У мене вже є все, що потрібно: коробка зі скляною кришкою, жорсткий поролон, голки по обох боках – аби крильця завжди були розпрямленими і гарними. На мене дивляться, але ніхто не може видряпати з-під скла. Я цього не хочу!» 

            Письменниця вдало використала випробуваний багатьма літераторами, перевірений часом  спосіб  демаскування персонажів.  Віч-на-віч із собою та  під впливом дорожніх подій у наших героїв з-під машкари зневіри й байдужості раптом визирають справжні обличчя. Буває, що для цієї оздоровчої  процедури вистачає двох хвилин!  Головній героїні Єві пофартило:  переживши  душевну драму,  вона  знайшла  довгоочікувану гармонію світом, повернулася до  себе справжньої, впевнилася у тлінності зла, неминучості добра і вірності своєму призначенню. Операторові Дану це не вдалося, бо повернення до норми він сприйняв як небезпеку, як порушення загальноприйнятих канонів. Порушення правил гри для нього закінчилося трагічно: зустрівши жінку, яку шукав усе життя, він її втрачає і гине сам. Іншого йому не дано.

            У класиці кінематографу мотив дороги як символу змінності й непередбачуваності людського життя   втілив італійський маестро Федеріко Фелліні. Його шедевр про людську жорстокість і людське страждання  так і називається – «Дорога».   Головна героїня, яку  блискуче зіграла Джульєтта Мазіна, трішки вар’ятка, трішки свята, трішки кумедна, лагідна й ласкава жінка  мандрує дорогами Італії  вкупі з циркачем, жорстокою і зовсім чужою людиною. Але справа не тільки у сюжетній подібності. Цей чоловік  не знав, що для нього означає ця жінка, а коли зрозумів, уже  її  втратив. Момент прозріння запізнився.

            Звісно, роман  містить у собі немалу частку обов’язкового  антуражу гри: події щедро   начинені  ознаками трилера: кривава бійка при спробі зґвалтування  беззахісної  Мії групою п’яниць, героїчне її врятування, небезпечне поранення Івана, вбивство одного з нападників, таємнича аура  ворожки і цілительки, яка рятує Івана від смерті,  і ще багато іншої екзотики, включно зі красотами Сингапуру. У всьому – фатальність, рокованість, загостреність, що доведені до межі. Але то вже деталі. Головне –  зі сторінок роману Ірен Роздобудько постає  страхітлива історія запізнілого пробудження душі, й одночасно, віра у можливість людини круто змінитися, зробивши  на дорозі свого  життя  зупинку. От  тільки бажано, щоби не запізно!

«Книга року Бі-Бі-Сі : конкурс читацьких рецензій»