Чим Рьокан нагадує Сковороду?
Автор: Рьокан
Видавець: Грані-Т
Рік: 2008
Перекладач: Бондаренко І.
Украв усе
З моєї хати злодій,
Але залишив місяць у вікні!
Ці загадкові ієрогліфи, які танцюють на обгортці, екзотичні слова «хайку і танка», лоскотна на дотик палітурка так і спокушають розгорнути книгу. А в цій красивій обгортці виявляється така смачна і загадкова начинка.
Спочатку Вас трохи помучають вступним словом і статею на 48 сторінок. З неї ви збагатитесь знаннями про біографію японського поета та про культурні зв’язки і історичні паралелі між Україною і Японією. Рьокана народ полюбив, в першу чергу, за простоту і легкість у поезії. Люди цінували Ямамото Ейдзо (справжнє ім'я) за щирість і глибину почуттів.
Викликають посмішку такі собі примітки автора час від часу на захист своїх припущень «це і спільний вибір найулюбленішого дерева - вишні (можливим критикам цієї тези нагадаємо, що калина - не дерево, а кущ)» (на підтвердження спорідненості між українцями і японцями).
Навіть гучна назва статті «Рьокан або японський Сковорода» дає зрозуміти, що перед нами видання серйозне! Тут вам і наукова довідка перекладача, і вірші цитовано повністю в оригіналі та перекладі. Зверху оригінал видрукуваний ієрогліфікою та хіраганою, знизу – переклад і примітки японських термінів та топонімічних назв. Такий собі посібних для молодих сходознавців.
На жаль, японці скептично ставляться до іноземних перекладачів. Вони натякають, що у нас «мало шансів». Бо, щоб сповна осягнути глибину їх тисячолітніх національних культурних здобутків, потрібно, як мінімум, «народитися японцем, жити в цій країні, виховуватися в японській родині, отримати відповідну освіту і все життя присвятити вивченню японської культури». А от Дональд Кін, якого вони все ж визнають, думає, що «значна частина японської поезії сповна піддається адекватному перекладу». Але подивіться самі - невже бодай ці дві поезії не близькі і зрозумілі?
Недовговічна,
Як жіноча врода,
Гірських жоржин, що розцвіли, краса -
Зірвати жаль
І не зірвати шкода!
В зеленім гаї на горі лунає
Зозулі спів,
Нагадуючи нам,
Що й ця весна,
Також уже минає!
Що стосується цього перекладу, у Івана Бондаренка відчувається особливий стиль і професіоналізм. Поезія ритмована, наче готується покласти себе на ноти. В оригіналі ж існує обов'язковий порядок слів у рядку традиційних поетичних композицій танка (в 5-и рядках 5-7-5-7-5 складів) та хайку (в 3-х рядках 5-7-5 складів), крім того японська мова має два музичні наголоси, через що вірші традиційно називаються «ута» – пісня, проте римування в них відсутнє.
Ця збірка вибраної поезії, ніби свіжий ковток весняного повітря у частині хайку і зимова прохолода від танка.
«Нам би таких поетів»,- каже подруга. Але ж українські поети не кращі й не гірші. Вони просто інші. А Рьокан, природно, дуже відмінний від них. Що не заважає йому бути близьким і зрозумілим нам в українському перекладі.
Завжди,
Коли наїстися нема чим,
В старенький зазираю казанок,
І власну тінь на дні
Щоразу бачу.
Весняна втіха: Ніч проговорити
З тобою вдвох,
Смакуючи саке,
І лиш під ранок, зрештою, сп'яніти.
"Що стосується цього перекладу, у Івана Бондаренка відчувається особливий стиль і професіоналізм"
:)
Цікаво, а що читачам важливіше, стиль чи точність перекладу?