Обійми дощу: «Елегія», або Незгасаюча Осінь

теґи: Елегія, Обійми Дощу, дебютний альбом, симфонічний рок
Виконавець: Обійми Дощу
Альбом: Елегія
Видавець: Наш формат
Рік: 2009
Треклист: 1. Під Хмарами 2. Мертве Дерево і Вітер 3. Зоренько Моя 4. Її Душі Зів’ялі Квіти 5. Згасаюча Осінь 6. Зимова Елегія 7. Самотні Ночі 8. Дорогою Вічності

folder Ось уже понад рік ми маємо щастя чути (і зрідка бачити) чудовий музичний колектив під назвою Обійми дощу з дебютним альбомом «Елегія».

Треба визнати і наголосити, що «Елегія» – диск світового рівня. Музики, які працювали над його матеріальною реалізацією, викликають повагу і залишають враження про себе, як про концептуальних виконавців. І, якщо діяти методом порівняння, то так одразу і не згадаєш аналогів у вітчизняному музичному просторі, як в офіційному так і позаефемівському. А це є ще одним непрямим доказом того, що хлопці і дівчата з гурту – майстри своєї справи. Самовіддано, професійно і щиро, не озираючись ні на кого. Від себе. Без посередників.

Отже, перший концептуальний альбом, єдиний і неповторний у своєму роді та світовому етері. Назва диску говорить сама за себе. У відібраних восьми композиціях тісно змішані почуття смутку і радості. Точніше навіть можна сказати «світлого смутку і гіркої радості». Разом з тим, пісні зовсім не «вантажать» і не тиснуть на психіку. Тривалі у звучанні, зливаючись в один великий трек, вони рівно йдуть одна за одною, міцно перев’язані тематичними відступами у вигляді звуків природніх явищ, як-от шум вітру, дощу, прибою з чайками і таке інше.

Гарне виконання текстової частини пісень, без повторів типу «а горілка – це ж горілка», з виразним співом, в деяких моментах на два голоси, (особливо лірично вийшло у композиціях «Самотні ночі» та «Згасаюча Осінь») плюс динамічна побудова музичної структури з частими відбивками: програші акустичної гітари, флейти або піаніно, переходи у швидкий вихор сплетінь електрогітари та скрипок, рясні протяжні соло – все це разом легко підхоплює alter ego і веде його за собою десь углиб обкладинки диска. Рок-симфонія. Але без зайвих децибелів, усе інтелігентно або, коли хочете, елегантно (подумалось що інтелігенти можуть образитись за приписування їм любові до рок-музики).

Приємного прослуховування.