Про те, як «Пів-Королеви» затулили Ілліча

«Це було перше шоу турне... для 350 000 харківчан... в це важко повірити... ні, це не опечатка! Більше чверті мільйона прекрасних жителів Харкова зібрались на площі Свободи і дали жару! Вони скандували, кричали, сміялись та плакали... це була зустріч, яку важко уявити. Ми були натхненні, здивовані і навіть іноді НАДТО емоційні... Цей концерт був сповнений спонтанними й іноді безглуздими моментами! (Ми навіть спеціально допустипи декілька помилок, щоб усі зрозуміли, що цей концерт справжній і НАЖИВО!!! Ха-ха!)»

Брайан Мей

Влітку цього року відбувся офіційний реліз DVD та 2 CD «Queen + Paul Rodgers. Live In Ukraine», який являє собою запис концерту, що відбувся рівно рік тому – 12-го вересня 2009 року, в Харкові, на площі Свободи, який музиканти вважають своїм кращим виступом серед минулорічного турне. З цього приводу пропоную пригадати концерт, а також деякі події, котрі не увійшли до фільму.

Оскільки я переплутав сторону, з якої знаходився вхід саме до тієї «фан-зони», до якої я мав перепустку, то мусив пройти довгий шлях. Обходити сцену з «лицьового боку» мені здалось задовгою справою, тому я вирішив оминути її «зі спини». Окрім радісних графіті, створених спеціально до приїзду музикантів, я побачив краєвид парку, в якому знаходились «службові» концертні намети та фургони (як відомо, музиканти відмовились від готельних номерів, для того, щоб мати змогу під час підготовки до концерту бути якомога ближче до сцени). А посеред парку стоїть пам’ятник Леніну, який своїм поглядом практично впирався в велетенський змонтований back-side неймовірно величезної сцени. На цьому пам’ятнику можна було б і не акцентувати увагу, якби самі музиканти не акцентували. По суті, для них він був такою ж «екзотикою», як для Харківського натовпу сам виступ легендарного рок-гурту.

Існує безліч суперечок з приводу того, чи мають право Роджер Тейлор та Брайан Мей використовувати на сцені пісні, написані разом з Фреді Мерк'юрі та Джоном Діконом та ще й залучати до співпраці вокалістів різного рангу, від Лучано Паваротті до Земфіри? Але, по суті, всі ці суперечки формально зводяться не до самого виконання репертуару, а до питання використання назви «Queen», яка вже більше починає нагадувати розкручений бренд, аніж назву гурту з чотирма її «незмінними» учасниками. Назву співпраці з Полом Роджерсом, Брайан та Роджер дипломатизували, не включаючи Пола до складу гурту. Врешті, таке «виокремлення» «на руку» самому Роджерсові, чиє ім’я таким чином зазначено на front-sides усих спільних релізів, а не сховане в списку учасників «проекту».

Двоє «представників класичної Королеви» знайшли пояснення тому, що вони запросили співати саме Пола. Мовляв, він свого часу був взірцем для ще доволі молодого на той час Фреді Мерк'юрі (тоді ще Фарука Балсари).

З моменту смерті Фреді виросло ціле покоління нових шанувальників, і не всіх влаштовують «відео-спогади», а декому кортить побачити бодай «неповну Королеву» «наживо». Та й Роджеру, а особливо Брайану, вочевидь, нелегко «відпустити» матеріал, до створення якого вони причетні безпосередньо. Їхнє власне усвідомлення того, що виконати його якнайкраще, так як раніше, вони не зможуть – додає концертові настрою «акустичної лаштунковості», створюючи атмосферу «великого квартирника пам’яті». Дуже важко цілісно сприймати творчість гурту, який складається з різних творчих сегментів, з різною історією виникнення. Окрім класичних «Квінівських» речей, в програму концерту ввійшли декілька пісень сольної творчості Пола Роджерса, а також його співпраці з гуртами Free та Bad Company. Між іншим, ці твори музиканти виконали живіше, чи то пак, менш обережно за «квінівські». Хоча, що стосується музичних «ляпів», то Брайан, Роджер та Пол – професіонали того рівня, які вміють отримувати задоволення навіть від своїх помилок. Проте, деякі пісні були урізані під час монтажу. Започаткована ще 1992 року (під час концерту-тріб’юту) традиція заміняти виконання деяких пісень концертними відео-спогадами, справляє враження «чесної фонограми». Пісні з презентованого на наступний день після концерту студійного альбому Cosmos Rock – найживіші та найлегші, вдалі, незважаючи на свою простоту. А те, що безкоштовний концерт зібрав рекодну за всю історію існування гурту кількість глядачів зовсім не є дивним для великого міста, до того ж – з великою кількістю вищих навчальних закладів, а отже – й студентських гуртожитків.

Попри доволі похмуре враження від концерту, в порівнянні з виступами класичного складу, свою місіонерську мету він виконав на високому рівні. Бо коли перед початком концерту після документальних кадрів останніх тижнів життя Фреді Мерк'юрі бачиш на великому екрані, разом з цілим натовпом, прохання ВІЛ-інфікованих людей не піддаватись спокусі, то це вже виходить за рамки просто розваги, і повірте мені, ці кадри залишаються в пам’яті.

Можливо, це перший випадок появи українських субтитрів в британському релізі DVD. Хоча українські субтитри останні в довгому списку – після російських та португальських.

Незважаючи на символічне зображення коронованого фенікса в буклеті до диску – символа гурту, атмосфера виступу більше була схожа на необхідну кадрову заміну, аніж відродження. Ніби молодшу принцесу коронували замість померлої сестри. «Monarchy must go on!»

Використані матеріали з приватного блогу Брайана Мея www.brianmay.com