«Viva La Vida» від Coldplay: гімн української зими

11-го червня 2008-го року в Японії відбувся реліз довгоочікуваного четвертого студійного альбому гурту Coldplay «Viva La Vida or Death and All His Friends».

З моменту релізу слухацька публіка, та і самі музиканти, стали свідками доволі багатьох подій, що відбулися з альбомом. Спочатку це був приголомшливий успіх - за перший же тиждень диск розійшовся у кількості 720 тис. копій. Спраглі фанати (попередній альбом гурт випустив у відносно далекому 2005-му), які не встигли скачати люб'язно викладені на офіційному сайті музикантів композиції, буквально змітали альбом з поличок музичних магазинів. Поширювалися повідомлення про те, що платівка тримається на верхівках чартів, а також про номінування її на престижні премії.

Зовсім скоро після виходу диску Coldplay відправились у світове турне на його підтримку, яке, втім, таким успіхом вже не відзначилось.

Далі почалися проблеми. Одна з найгучніших - судовий позов проти гурту всесвітньо відомого гітариста Джо Сатріані, який звинуватив музикантів у плагіаті. Вони ж, природно, звинуватили його у наклепі.

Що ж до музичного наповнення альбому, питання виникають майже одразу. Платівка носить подвійну назву - «Viva La Vida or Death and All His Friends», що в перекладі означає «Хай живе життя, або Смерть та всі її друзі». Подекуди другу частину назви скромно ховають у дужки, що видається вкрай неадекватним, якщо повністю прослухати альбом, враження від якого залишаються, прямо сказати, доволі депресивні. Хоча, дослідивши трекліст, можна знайти цьому яке-не-яке пояснення: з 10 пісень, що увійшли до платівки, маємо дві заголовні - «Viva La Vida» та «Death and All His Friends» та ще одну з доволі соковитою назвою - «Cemeteries of London» («Цвинтарі Лондона»), а отже - 1:2 на користь Смерті.

Приблизно за рік до виходу диску на сайті гурту з'явилось повідомлення про те, що тексти нових пісень будуть «набагато абстрактнішими, більш наочними, ніж раніше», а музика - «менш прямолінійною, більш незвичною». Говорячи про тексти, навряд чи можна звинуватити авторів цього повідомлення у брехливості, адже подекуди тексти видаються настільки «абстрактними» та «не наочними», що ніяк інакше, ніж маячнею, їх не назвеш; що ж до музики - заява надто гучна, особливо стосовно незвичності. Фірмова «колдплеївська» мелодика вчувається чи не в кожному треку. Що ж, поціновувачі інді-поп-року від Coldplay (або ж, як висловлюються представники протилежної їм категорії слухачів, - «ниючого британського року»), напевно, отримали-таки від них купу задоволення, інакше про що може свідчити такий рівень продажів альбому.

Зараз, коли цікавість до платівки дещо впала, музиканти не гребують жодною можливістю її підігріти. Власне, можливості вони створюють самі чи не на кожному кроці. Зокрема, йдеться про продукування реміксів, запрошення до співпраці маститих зірок та оголошення конкурсу на найкраще відео. Якщо докладніше - нові ремікси музиканти викладають у себе на сайті, звідки великодушно дозволяють їх качати, разом із репером Jay-Z запишуть нову версію пісні «Lost!» - «Lost+», а відео, на яке було оголошено конкурс, планують зняти на ще одну версію цієї пісні - запитальну, «Lost?».

Очевидно, Крісу Мартіну та співавторам не вистачало матеріалу, от вони і внесли в альбом по кілька версій та варіацій тих самих пісень. Відтак, на диску маємо звичайну та акустичну версію пісень «Lost!» та «Lovers In Japan», а також дещо модифіковану та приправлену текстом «Life In Technicolor» - «Life In Technicolor II».

Втім, не дивлячись ні на що, альбом можна визначити як вельми підходящий для... нинішньої погоди за нашими вікнами - похмурої та мерзотної. А отже, якщо хочете у повній мірі насолодитися нею, не виходячи з дому, альбом «Хай живе життя» від «Колдплей» - те, що треба!